Українські народні казки

Комар і овод

Українська народна казка про тварин

Летить овод. Дивиться, коли ж у холодочку під кущиком сидить комар.

Він і каже йому: «Полетімо, брате, за компанію!» — «Е, тобі добре, коли в тебе самі ребра, а я чоловік жирний, — сонця боюся». — «Ну, прощай же, коли так!» — «На добре здоровля», — одказав комар.

Тільки що сіло сонечко, комар летить і пісеньку співає, а сам думає: «Стріну коня або чоловіка, то з’їм!» Коли глядь: на сухій гілляці сидить надувшись овод да куняє. «А, здоров, пане-брате!» — сказав комар, штовхнувши овода ногою. «Та що! Здоров!» — одказує спросоння овод. — «Полетім, брате, тепер за компанію!» — «Не полечу: панію!» — «Не полечу: холодно, да й боюсь, щоб жупан не заросить». — «Прощай же, видно, овод комарю не товариш!» — «На добраніч», — одказав овод, потер задніми ніжками да й захроп.

Походження та примітки

Комар і овод. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 284/І, Час і місце запису не зазначені. Правда. Місячник політики, науки і письменства. Львів, 1867—1898., 1873, ч. 17, стор. 581. Паралелі: Малорусские народные предания и рассказы. Свод Михаила Драгоманова, К., 1876., стор. 12—13; Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1909, № 9, стор 30—31; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 185.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.