Українські народні казки

Кому важче

Українська народна казка Кіровоградщини

Якось за давніх часів в одному українському селі сперечався чоловік з жінкою:

— Добре тобі, не треба в ліс по дрова їхати. У тепленькій хаті їсти зготуєш, щось по господарству зробиш і все.

— Залишайся сьогодні вдома, от і побачимо, чи це справді так, — усміхнулася жінка.

Зрадів господар, думає: «Ще й виспатися встигну».

— Доглядай дітей, напечи буханців, сколоти масло, стовчи пшоно, попери одяг, не забудь погодувати та подоїти корову і козу.

— Я і сам добре знаю, що треба робити, — не дослухавши до кінця, сказав чоловік, — їдь уже, бо й до вечора не повернешся. Збирати дрова — це тобі не пелюшки прати.

Молодиця поцілувала синочків, запрягла в сани коня й попрямувала до лісу. Господар почав хазяйнувати. «Спочатку, — думає, — замішу тісто». Тільки охає чоловік і витирає піт з чола коло товстої діжки. Аж раптом щось загуркотіло. То сусідський кіт перекинув миску зі сметаною і старанно злизував її з долівки.

Побіг чоловік за смугастим злодієм, але де там догнати! Масла вже не сколотити, бо сметана розлита. «Погодую худобу», — міркує господар.

Умовивши козу дати хоч краплю молока, він вирішив заглянути до оселі, аби переконатися, що сини не бешкетують.

— А-а-а! — в розпачі заволав чоловік, коли відкрив двері. Замурзані малюки сиділи біля діжки та ліпили з тіста коників.

— Подивися, як гарно виходить! — закричали в один голос.

Щойно господар помив дітей і дав раду тісту, як згадав, що не забрав від корови відро з молоком. Коли він зайшов до сараю, то побачив біля розлитого молока курей та собаку. Господар, ухопившись за голову, сів на порозі.

— Що я тепер скажу дружині? — бідкався він.

— Мама приїхала! — закричали діти.

Похнюплений господар мовчки вийшов назустріч дружині, яка привезла повні сани дров.

— Я зовсім нічого не встиг зробити, — зніяковіло прошепотів він.

Мудра жінка не стала докоряти чоловікові. Та відтоді господар завжди поспішає запропонувати свою допомогу ще й промовляє:

— Яка ти вправна хазяйка!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

283 (8185). Кому важче. СУС 1408. Записав Трибулько Олександр 2010 року. Терпавський Іван Юхимович (1938). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Мар’янополь