Українські народні казки

Конвалія

Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі дід та баба. Одного разу вирішили вони піти в ліс. Ходили, блукали лісом аж раптом побачили під листям красиву квітку конвалію.

— Зірвемо її і поставимо у вазу. Буде око милувати, — сказала баба.

— Ні! Нехай росте собі тут, а ми будемо приходити до неї кожного дня, — відповів дід.

Надивившись на квітку, вони пішли додому. З наступного дня дідусь з бабусею ходили до диво-квітки і не могли нею намилуватися.

Одного разу бабуся викрикнула, сплеснувши в долоні:

— Діду, поглянь, яка красива і велика наша квітка!

Конвалія промовила людським голосом:

— Дякую вам, що ви мене не зірвали! За це я зроблю так, щоб навкруги вашої хатини завжди цвіли квіти.

Як сказала, так і сталося. Відтоді біля їхньої хати росте вічнозелений барвінок, пишні мальви, чорнобривці і матіола і навіть сама цариця конвалія.

А прийде зима, засипле все снігом, то дід і баба не можуть дочекатися весни, щоб знову милуватися квітами.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

245 (8145). Конвалія. СУС —, новотвір. Записав Перевєдєнцов Володимир 2010 року. Лотар Ніна Миколаївна (1938). Кіровоградська область, Добровеличківський район, Липняжки