Українські народні казки

Коник-стрибунець

Українська народна казка Поділля

Жив собі чоловік. Добрий хазяїн був. Повний двір живності всякої бігало і в сараї всі клітки були повні. Всюди хрюкало, мукало, ревло, кудкудакало, ціпало.

Ось де велике тваринне сімейство було дуже дружне. Ніхто нікого не ображав, всі допомагали одне одному.

Але якось одного разу на водопої кінь задивився в річку на свою вроду. Стало йому прикро, чого це він такий гарний, а мусить тягнути воза важкого, та ще й хазяїн запрягає його в плуг. Довго він думав, що це б зробити, щоб не працювати

І от одного разу господар став запрягати коня, а той вирвався та й втік від нього. Нічого не міг зрозуміти дядько, довго він кликав свого Стрибунця, але той і вусом не повів. Побіг собі в поле на волю. Кілька днів гуляв, де заманеться, травичку їв, яку хотів, забув він швидко своїх друзів.

І тут де не візьмись, з’явилися вовки. Захотілось їм поживитися свіженьким м’ясцем. Оточили вони коня і почалася запекла погоня. Ось уже і непереливки йому, сили не вистачає бігти. От-от схоплять вовки нещасного. Та згадав Стрибунець своїх друзів, хазяїна, різко повернув вправо, де й сили взялися. Ще трішечки, ще зовсім мало шляху треба пробігти...

Але добрий господар зачув метушню, гаркітню і здогадався, що щось недобре діється. Він схопив рушницю і побачив страшну картину. Його улюбленець мчав додому із зграйкою вовків. Постріл із рушниці врятував Стрибунця.

Коник подумки дякував своєму хазяїну. Соромно було Стрибунцеві. Він навіть не міг очі підвести і вирішив, що буде завжди виконувати всю роботу.

А хазяїн вибачив працівникові такий вчинок і сказав йому:

— Друже, не плюй в криницю, бо доведеться води напиться!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

233 (6547). Коник-стрибунець. СУС —, новотвір. Записано 2009 року. Галянівська Марія Василівна (1949). Вінницька область, Козятинський район, Пиковець