Українські народні казки

Коня за горня

Українська народна казка Гуцульщини

Іван-слуга пастушив у багача. Та взяв горня, набрав води, наклав яєць, в однім потічку зробив пічку і почерез бережок прокопав діру і пустив дим у другий бік. Та й на тій дірці поставив горня. Запалив ватру, дим пішов попід землю, а горня на бережку закипіло. Над’їхав на то конем жид і вздрів: ватри нема, а яйця варяться.

— Що ти, Іване, робиш?

— Хочу їсти та й варю яйця.

— А як ти вариш, як нема ватри?

— А це таке горня. Де поставиш, там і кипить.

— Продай мені це горня.

— Віддай за него коня.

І погодилися вони, Іван узяв коня, а жидови дав горня.

Жид ішов і зголоднів. Звернув до одної хати, купив яєць, поставив горня на середдорожжя, насипав водою і чекає, коли воно закипить. А горня не кипить. Жид ходить кругом него і все говорить: — Кип-кип, горня, я дало за тебе коня.

А горня далі не кипить. Жид зі злости копнув і розбив горня. І йде до Івана й говорить:

— Вертай коня. А Іван каже:

— Як уже так, то вертай мені горня.

— А я горня розбив.

— А я не віддам коня.

І так затягнулися аж до суду. Але жид, за то, що розбив горня, так і програв коня.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області
7 червня 1987 року
Оповідач: Цимбалюк Василь Дмитрович (1925 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.