Українські народні казки

Коржик

Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба. Дід і каже бабі: «Спечи ти, бабо, коржик, і хто його влове, той і з’їсть». Баба спекла коржик. Дід взяв його, покотив по сінях і каже бабі: «Ну, лови, бабо!»

Баба по сінях ловила, ловила — не вловила. Взяв дід коржик, пішов надвір, покотив його і каже: «Лови, сіренький котику!» Кіт по двору ловив, ловив — не вловив.

Іде дід з коржиком дальше. Сидить на тину красний півень. «Лови, красний півень, коржик!» Півень ловив, ловив — не вловив.

Пішов дід на тік. Молотники молотять хліб. «Ловіть по току коржик!» Молотники ловили, ловили і ціпи побили, а коржика не вловили.

Пішов дід на лід. Прачки перуть. «Ловіть, прачки, по льоду коржик!» Прачки коржик ганяли, ганяли і сорочки в ополонку повпускали, а коржика не вловили.

Пішов дід на дорогу. Йдуть сіновози. «Ловіть, сіновози, коржик!» Сіновози ловили, ловили, сіно розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід дальше по дорозі. Йдуть дрововози. «Ловіть коржик, дрововози, по дорозі!» Дрововози коржик ловили, ловили, дрова розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід оп’ять по дорозі, а навстрічу йому старичок Макарчик. «Старичок Макарчик, лови коржик, як зловиш — з’їси!»

Макарчик ловив, ловив коржик, не вловив, розсердився, як кине палку — та й прибив коржик, взяв і з’їв його.

Походження та примітки

Коржик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. П. Іванов у м. Куп’янську Харківської губ. від І. Тура. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 7—8.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Коржик

Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба, та була в них курочка ряба; та пішла на тічок, та знайшла колосок. Понесла в хату:

— Спечи, бабо, корж.

Вона спекла та й вийняла, положила на лаві. Він з лави стрибнув:

— Лови мене, — каже, — стара бабо, по хаті. Вона ловила, ловила — не піймала.

Він із хати та в сіни:

— Лови мене, — каже, — старий діду, по сінях. Ловила мене стара баба по хаті, а ти, старий діду, по сінях.

Ловив, ловив — не піймав. Із сіней викотився на двір:

— Лови мене, — каже, — кусь-пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь-пес, по двору.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на тічок:

— Ловіть мене, молотники, по току. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, а ви, молотники, по току.

Ловили, ловили — не піймали. Він із току та на тин:

— Лови ж тепер мене, котику, по тину. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, а ти, котику, по тину.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на лід:

— Ловіть мене, прачки, по льоду. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, а ви ловіть мене, прачки, по льоду.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у степ:

— Ловіть мене, пастухи, по степу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, а ви ловіть, пастухи, по степу.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у ліс:

— Ловіть мене, лісничі, по лісу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, пастухи по степу, а ви ловіть мене, лісничі, по лісу.

Вони піймали та й убили, та й з’їли, та ще й шкурку продали.

Походження та примітки

Коржик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. П. Мартинович в 1888 р. у м. Костянтинограді Харківської губ. «від дівчини Уляни (Гнатківни) з села Попівки». Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1 1-4, од. зб. 605, арк. 5.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

51 (7202). Коржик. СУС (2025). Записала учениця 7 класу Холод Валерія 2009 року. Холод Надія Миколаївна (1954). Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград

Коржик

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба. От одного разу каже дід бабі:

— Спечи мені, бабо, хлібця!

А баба каже:

— Не спечу, бо нема борошна.

— То піди в комору, повигрібай у засіках, то й знайдеться трохи.

Пішла баба з віником, повигрібала, повимітала і справді назбирала трохи борошенця. Взяла баба те борошно, влила води, вбила пару яєчок, замісила, виробила коржик. Запалила піч і спекла коржик.

Вийняла його з печі, але їсти не могли, бо був дуже гарячий. Поклала баба його на вікно, а дід уже так його дожидає.

— Оце, — каже, — розломимо, бабо, навпіл та й з’їмо.

А коржик слухав, слухав та й утік. Стриб з вікна на призьбу, а звідти на землю і покотився. Котиться дорогою, зустрічає його заєць і каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик відповідає:

— Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе утечу.

Та й утік, поки зайчик слухав, розвісивши вуха. Котиться дорогою, коли стрічає його вовк та й гукає:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик просить:

— Не їж мене, вовчику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
То й від тебе утечу.

Та й покотився далі. А вовк тільки зубами клацнув від злості. Котиться собі коржик, коли стрічає його здоровий ведмідь. От він і каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик вигукує:

— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, добре, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
І від вовка утік
То й від тебе утечу.

Та й швиденько покотився. Коли стрічає його лисичка та й каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик вигукує:

— Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік…

Співає, а сам думає, як би це втекти. Побачила лисичка, що не здожене його та й каже:

— Ой хороша пісенька! Я такої ще зроду не чула. Але погано чую, тож підійди ближче і заспівай ще раз.

Вистромила язика, а коржик сів на кінчик та й заспівав:

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік…

А лисичка хап його зубами. Та коржик був твердий і сухий, тому лисичка зламала собі три зуби. От вищерблений коржик вирвався і побіг. Біжить та й каже:

— От побіжу я до старих, погляну, що вони роблять, чи сумують за мною.

Прибіг, сів на призьбу та й слухає. А дід з бабою сидять та й плачуть:

— От який у нас хороший був коржик! Мали його з’їсти, а так…

А коржик слухав, скочив з призьби та й гукнув:

— Не журіться, все одно ви б мене не з’їли, надто я вже твердий.

Зраділи дід з бабою, що з зубами цілими лишилися, а коржик каже:

— Піду я ще по світу погуляю. А хто мудрий, хай мене зловить.

Та й покотився співаючи:

Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений…

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

8 (4769). Коржик. СУС 2025. Записала Погоріла А. О. 2008 року. Погоріла Єфросинія (1938). Полтавська область, Решетилівський район, Шамраївка

Коржик

Українська народна казка Чернігівщини

Жили собі дід і баба та й була у них курочка ряба. Пішли вони на ток, принесли звідти колосок.

— Спечи, бабо, корж,- сказав дід.

Вона спекла, а корж втік. Та й кричить:

— Лови мене, бабо, по хаті!

Баба ловила, ловила, не впіймала.

Він з хати та в сіни.

— Лови мене, діду, в сінях!

Ловив дід, ловив — не піймав. Побіг корж на тік та й каже:

— Ловила мене баба по хаті, дід — по сінях, а ви, молотники, ловіть на току!

Ловили, ловили — не впіймали. Побіг він у степ та й кричить:

— Ловила мене баба по хаті, дід — по сінях, молотники — на току, а ви, пастухи ловіть у степу!

Ловили, ловили — не впіймали. Побіг він у ліс і кричить:

— Ловила мене баба по хаті, дід — по сінях, молотники — на току, пастухи — у степу, а ви, лісники, ловіть у лісі!

А вони його піймали і …з’їли.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

8 (4324). Коржик. СУС 2025. Записав Авраменко Антон (10 клас) 2008 року. Федоренко Ганна Іллівна (1951). Чернігівська область, Городнянський район, Городня

Коржик

Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі дід та баба. Одного разу дід каже бабі:

— Спечи ти, бабо, коржиків.

Напекла баба коржиків. Серед них дід вибрав найкращого, припеченого. Дід взяв його покотив по столі та й каже бабі:

— Ну лови, бабо!

Баба ловила коржика поволі, ловила — не вловила. Коржик впав зі столу, покотився в сіни. Дід побіг за коржиком у сіни, а з сіней — на вулицю. На призьбі сидів Мурчик. Дід і каже:

— Лови, Мурчику! Якщо зловиш, з’їси.

Кіт ганяв по двору, ловив — не вловив. Покотився коржик до воріт, на яких сидів півень.

— Лови, півнику, коржика!

Півник змахнув крильми, злетів з воріт і побіг за коржиком. Бігав, бігав, ловив — не вловив.

Побіг коржик за ворота на дорогу. А по дорозі сіновози їдуть.

— Сіновози, ловіть коржика!

Сіновози почали ловити коржика, сіно розгубили, а коржика не вловили. Побіг коржик далі по стежині, до річки. Там прачки перуть.

— Ловіть, прачки, коржика!

Прачки почали коржика ловити, бігали за ним, сорочки в воду повпускали, а коржика не вловили.

Побіг коржик далі, добіг до лісу. А в лісі дроворуби на галявині відпочивали. Дід знову кричить:

— Ловіть коржика!

Дроворуби кинулись ловити його, ловили — не вловили. Вибіг коржик з лісу, а на галявині хлопчик Іванко худобу пасе.

— Хлопчику, лови коржика! Як зловиш, з’їси.

Іванко ловив, ловив — не вловив, розсердився — як кинув палицею та й пхнув коржика. Той впав і зупинився. Взяв хлопчик і з’їв його.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

73 (7953). Коржик. СУС (2025). Записала Дубина Юлія 2010 року. Токаренко Марія Федорівна (1924). Кіровоградська область, Новомиргородський район, Оситна

Коржик

Українська народна казка Чернігівщини

Жили-були собі дід та баба, та була в них курочка ряба. От пішла курочка на точок, та найшла колосок. Принесла в хату та й каже:

— Бабо, спечи корж!

Баба спекла корж, вийняла з печі, поклала на лавці. Корж з лавки зістрибнув і каже:

— Лови тепер мене, бабо, по хаті!

Стара ловила-ловила, не піймала. Він вискочив із хати в сіни та й каже:

— Лови мене, старий діду, по сінях! Ловила мене стара баба вже по хаті, а ти, діду, лови мене по сінях.

Дід ловив-ловив і не зловив. Далі викотився корж із сіней і покотився надвір та каже:

— Лови мене, кусь-пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь-пес, лови по двору.

Ловив-ловив кусь-пес по двору, але не впіймав. Тоді побіг коржик на точок і каже молотникам, щоб вони його ловили по точку:

— Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, а ви, молотники, ловіть мене по току.

Ловили, ловили молотники, та не впіймали. Тоді коржик вискочив із току та на тин. А там спав якраз котик-вуркотик. От коржик і каже:

— Лови мене, котику-вуркотику, по тину. Мене вже ловила стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес ловив по двору, молотники ловили по току, а ти лови мене, котику-вуркотику, по тину.

Ловив, ловив котик-вуркотик коржик і не впіймав.

А саме в цей час на ставу прачки прали. От коржик і до них побіг і каже, щоб вони його ловили по льоду. Ловили, ловили прачки по льоду і не впіймали.

Захотілося коржику збігти ще і в степ, подражнити пастухів. Прибіг до пастухів і каже:

— Ловіть мене, пастухи, по степу!

Ловили, ловили пастухи коржика по степу і не впіймали. А в лісі працювали лісничі. От коли коржик до них підбіг, то вони, не довго думаючи, піймали його і з’їли, бо були дуже голодними.

Оце вам казка, а мені бубликів в’язка, глек молока і булка м’яка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

205 (4387). Коржик. СУС 2025. Записала Гаврик Ольга (7 клас) 2008 року. Гавриш Ганна (1936). Чернігівська область, Ніжинський район, Кропивне

Дивіться також