Українські народні казки

Коржик

Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба. Дід і каже бабі: «Спечи ти, бабо, коржик, і хто його влове, той і з’їсть». Баба спекла коржик. Дід взяв його, покотив по сінях і каже бабі: «Ну, лови, бабо!»

Баба по сінях ловила, ловила — не вловила. Взяв дід коржик, пішов надвір, покотив його і каже: «Лови, сіренький котику!» Кіт по двору ловив, ловив — не вловив.

Іде дід з коржиком дальше. Сидить на тину красний півень. «Лови, красний півень, коржик!» Півень ловив, ловив — не вловив.

Пішов дід на тік. Молотники молотять хліб. «Ловіть по току коржик!» Молотники ловили, ловили і ціпи побили, а коржика не вловили.

Пішов дід на лід. Прачки перуть. «Ловіть, прачки, по льоду коржик!» Прачки коржик ганяли, ганяли і сорочки в ополонку повпускали, а коржика не вловили.

Пішов дід на дорогу. Йдуть сіновози. «Ловіть, сіновози, коржик!» Сіновози ловили, ловили, сіно розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід дальше по дорозі. Йдуть дрововози. «Ловіть коржик, дрововози, по дорозі!» Дрововози коржик ловили, ловили, дрова розгубили, а коржика не вловили.

Іде дід оп’ять по дорозі, а навстрічу йому старичок Макарчик. «Старичок Макарчик, лови коржик, як зловиш — з’їси!»

Макарчик ловив, ловив коржик, не вловив, розсердився, як кине палку — та й прибив коржик, взяв і з’їв його.

Походження та примітки

Коржик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. П. Іванов у м. Куп’янську Харківської губ. від І. Тура. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 7—8.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Коржик

Українська народна казка про тварин

Був собі дід та баба, та була в них курочка ряба; та пішла на тічок, та знайшла колосок. Понесла в хату:

— Спечи, бабо, корж.

Вона спекла та й вийняла, положила на лаві. Він з лави стрибнув:

— Лови мене, — каже, — стара бабо, по хаті. Вона ловила, ловила — не піймала.

Він із хати та в сіни:

— Лови мене, — каже, — старий діду, по сінях. Ловила мене стара баба по хаті, а ти, старий діду, по сінях.

Ловив, ловив — не піймав. Із сіней викотився на двір:

— Лови мене, — каже, — кусь-пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь-пес, по двору.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на тічок:

— Ловіть мене, молотники, по току. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, а ви, молотники, по току.

Ловили, ловили — не піймали. Він із току та на тин:

— Лови ж тепер мене, котику, по тину. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, а ти, котику, по тину.

Ловив, ловив — не піймав. Він побіг на лід:

— Ловіть мене, прачки, по льоду. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, а ви ловіть мене, прачки, по льоду.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у степ:

— Ловіть мене, пастухи, по степу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, а ви ловіть, пастухи, по степу.

Ловили, ловили — не піймали. Він побіг у ліс:

— Ловіть мене, лісничі, по лісу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь-пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, пастухи по степу, а ви ловіть мене, лісничі, по лісу.

Вони піймали та й убили, та й з’їли, та ще й шкурку продали.

Походження та примітки

Коржик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. П. Мартинович в 1888 р. у м. Костянтинограді Харківської губ. «від дівчини Уляни (Гнатківни) з села Попівки». Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1 1-4, од. зб. 605, арк. 5.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

51 (7202). Коржик. СУС (2025). Записала учениця 7 класу Холод Валерія 2009 року. Холод Надія Миколаївна (1954). Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград

Коржик

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба. От одного разу каже дід бабі:

— Спечи мені, бабо, хлібця!

А баба каже:

— Не спечу, бо нема борошна.

— То піди в комору, повигрібай у засіках, то й знайдеться трохи.

Пішла баба з віником, повигрібала, повимітала і справді назбирала трохи борошенця. Взяла баба те борошно, влила води, вбила пару яєчок, замісила, виробила коржик. Запалила піч і спекла коржик.

Вийняла його з печі, але їсти не могли, бо був дуже гарячий. Поклала баба його на вікно, а дід уже так його дожидає.

— Оце, — каже, — розломимо, бабо, навпіл та й з’їмо.

А коржик слухав, слухав та й утік. Стриб з вікна на призьбу, а звідти на землю і покотився. Котиться дорогою, зустрічає його заєць і каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик відповідає:

— Не їж мене, зайчику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе утечу.

Та й утік, поки зайчик слухав, розвісивши вуха. Котиться дорогою, коли стрічає його вовк та й гукає:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик просить:

— Не їж мене, вовчику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
То й від тебе утечу.

Та й покотився далі. А вовк тільки зубами клацнув від злості. Котиться собі коржик, коли стрічає його здоровий ведмідь. От він і каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик вигукує:

— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, добре, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
І від вовка утік
То й від тебе утечу.

Та й швиденько покотився. Коли стрічає його лисичка та й каже:

— Коржику, коржику, я тебе з’їм!

А коржик вигукує:

— Не їж мене, лисичко, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ну, співай!

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік…

Співає, а сам думає, як би це втекти. Побачила лисичка, що не здожене його та й каже:

— Ой хороша пісенька! Я такої ще зроду не чула. Але погано чую, тож підійди ближче і заспівай ще раз.

Вистромила язика, а коржик сів на кінчик та й заспівав:

Я по засіку метений,
Я на яйцях печений.
Я від баби утік,
Я від діда утік…

А лисичка хап його зубами. Та коржик був твердий і сухий, тому лисичка зламала собі три зуби. От вищерблений коржик вирвався і побіг. Біжить та й каже:

— От побіжу я до старих, погляну, що вони роблять, чи сумують за мною.

Прибіг, сів на призьбу та й слухає. А дід з бабою сидять та й плачуть:

— От який у нас хороший був коржик! Мали його з’їсти, а так…

А коржик слухав, скочив з призьби та й гукнув:

— Не журіться, все одно ви б мене не з’їли, надто я вже твердий.

Зраділи дід з бабою, що з зубами цілими лишилися, а коржик каже:

— Піду я ще по світу погуляю. А хто мудрий, хай мене зловить.

Та й покотився співаючи:

Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений…

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

8 (4769). Коржик. СУС 2025. Записала Погоріла А. О. 2008 року. Погоріла Єфросинія (1938). Полтавська область, Решетилівський район, Шамраївка

Дивіться також