Українські народні казки

Кострюбатий з пелехатою

Українська народна казка Закарпаття

Був такий сватач, що збирав докупи молодих. Зібрав він докупи й кострюбатого з пелехатою, а вони такі раді були, що вже весілля буде. Каже сватач кострюбатому: Оженися, не журися, будеш ґаздовати, Жінка буде свині пасти, а ти завертати. А вони такі раді!

Оженився кострюбатий та взяв пелехату. Та доти доґаздовали — запалили хату. Та й вони розійшлися. Та й казці конець.

Пам’ятаю віршик, який я почув від моїх батьків на Житомирському Поліссі, в моєму рідному селі. Це було в ранньому дитинстві, не пізніше 1930 року. Народний віршик звучав так:

Оженився дурний да взяв біснувату.

Як не мали що робить, запалили хату.

Дурний воду носить, дурна бога просить,

Щоб горіло ясно да щоб не погасло.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
31 липня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.