Українські народні казки

Кострюбатий з пелехатою
Українська народна казка Закарпаття

Був такий сватач, що збирав докупи молодих. Зібрав він докупи й кострюбатого з пелехатою, а вони такі раді були, що вже весілля буде. Каже сватач кострюбатому: Оженися, не журися, будеш ґаздовати, Жінка буде свині пасти, а ти завертати. А вони такі раді!

Оженився кострюбатий та взяв пелехату. Та доти доґаздовали — запалили хату. Та й вони розійшлися. Та й казці конець.

Пам’ятаю віршик, який я почув від моїх батьків на Житомирському Поліссі, в моєму рідному селі. Це було в ранньому дитинстві, не пізніше 1930 року. Народний віршик звучав так:

Оженився дурний да взяв біснувату.

Як не мали що робить, запалили хату.

Дурний воду носить, дурна бога просить,

Щоб горіло ясно да щоб не погасло.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
31 липня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.