Українські народні казки

Кохання молодість дарує

Українська народна казка Кіровоградщини

Жила на світі знаменита чарівниця. Усе вона вміла, усе знала. Одного разу приїхав до неї з далеких заморських країв один король. Дуже хотів він помолодшати. Під’їхав до хатини, зліз з коня. Походив кругом хати, постукав-постукав, нема нікого вдома. Повісив носа король.

Неподалік на дубі сиділа сова. Побачила, що чоловік сумує і каже людським голосом:

— Чарівницю шукаєш?

— Так. Де це бабуся може ходити, може, пішла у ліс по зілля?

— Та ні, це не бабуся, а молода дівчина. Вона часто перетворюється на бабусю, щоб ніхто не приставав, не надокучав.

— А де ж знайти її?

— Спитай у вовка. Він по лісі бігає, усе бачить, усе чує, усе знає.

Пішов король у глибину лісу. Дивиться, біжить вовк.

— Вовчику, чи не знаєш ти, де живе дівчина-чарівниця?

— А дай мені м’ясця, то й скажу.

Віддав король свій обід вовкові. Той поїв і каже:

— Знаю цю дівку, вона живе на горі Хащуватій, на Качучинській галявині у золотій вежі. Звуть її панна Ганна Золотоволоса.

— Дякую, вовче! Бувай здоровий.

Іде-іде король, а ліс усе густішає і густішає. Аж раптом яскраве світло його засліпило. Це було сяйво вежі. Поліз король аж на саму верхівку. Насилу дістався. Побачив дівчину-красуню з великими синіми очима, червоними вустами, білим личком і золотою косою. Раптом красуня зникла і перед ним постала старенька зморщена бабуся.

— Панно Ганно, чому ти ховаєшся від мене?

— Тому, що я чарівна і не хочу засліпити тебе своєю красою і блиском. Мої коси теж чарівні, вони зцілюють і заживляють рани. Якщо поранишся, я прикладу коси до рани і вона вмить щезне.

— Ти дійсно чарівна. Та нікому більше не розповідай про своє вміння, бо злі люди, вороги можуть викрасти тебе і скористатися твоїми чарами. У моєму королівстві не залишилося жодної чарівниці, бо усіх їх спалили у вогні.

— Як це жорстоко! За що?

— Люди перестали довіряти і вірити у чарівне.

— Їм треба повернути радість і віру. А що тебе привело до мене?

— Це вже не важливо. Я хотів попросити у тебе вічної молодості, але побачивши тебе, враз помолодів без чар. До мене повернулося кохання. Якщо ти не проти, виходь за мене заміж.

Ганна погодилася, бо король сподобався їй, вразив своєю щирістю і добротою. Так вони й одружилися. Жили довго і щасливо, лікували людей, повертали до життя, дарували радість.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

217 (8116). Кохання молодість дарує. СУС —, новотвір. Записала Єременко Марія 2010 року. Баранець Світлана Олегівна (1946). Кіровоградська область, Гайворонський район, Хащувате