Крива качечка
Українська народна казка Буковини
Були дід і баба, і не мали вони дітей. Пішли одного разу в ліс по гриби, дивляться — сидить качка на гніздечку. Вони її помаленьку здоймили з гніздечка і принесли додому. І гніздечко принесли. Качечка була кривенька на ножку. Дід і баба поклали її на гніздечко та й пішли знов на печериці.
Приходять з лісу додому, а в них у хаті наварено: і пироги, і котлети, і все є. Питаються дід з бабою в сусідів, хто то наварив, — сусіди не знають. А качечка сидить собі на гніздечку.
Наїлися вони і пішли знов на гриби. Приходять з лісу — ще більше в них наварено всього. А качечка сидить на гніздечку. Знов питають вони в сусідів — сусіди нічого не знають. Друга сусіда каже:
— Я бачила, якась дівчина йшла до керниці і на ножку храмала. А вони собі ніби знов ідуть на ті печериці, та не пішли, а підсіли, щоб подивитися, хто то буде в них ходити. І побачили, що до керниці дівчина пішла. Подивилися на гніздечко — качечки нема. Вони борше взяли гніздечко і спалили. Та й думають: «Будемо мати дівчину. Ми ж не маємо дітей».
Прийшла дівчина, глянула — гніздечка нема. Сперлася на стіл і заплакала. Прийшов дід, прийшла баба та й кажуть:
— Ти будеш наша. А вона їм:
— Я би була з вами довіку, якби ви були за мною не підглядали і моє гніздечко не спалили.
Вони просять:
— Сиди, будеш наша.
— Ні, — каже вона, — зробіть мені веретенце й кожівочку. Я піду собі від вас.
Дали вони їй веретенце й кожівочку. Сіла вона надворі на дерев’яний столець і пряде. Аж тут летять качки. Вона їм каже:
— Ви мене кривеньку лишили, а самі полетіли.
Кинули вони по пір’ячку та й полетіли. Летять другі. А вона далі сидить на дерев’янім стільці і пряде кожівочку. Та й каже до них:
— Ви мене кривеньку лишили, а самі полетіли. Кинули вони їй по пір’ячку і полетіли далі.
Летять треті качки. Дівчина сидить на дерев’янім стільці, пряде кожівочку та й каже:
— Ви мене, сирітку кривеньку, лишили, а самі полетіли. Кинули вони їй по пір’ячку. Перекинулася вона на качечку та й полетіла за ними. Дід з бабою дивилися за нею та й плакали. І казали дід з бабою:
— Нащо нам було гніздечко палити! Були б мали дочку.
Крива качечка
Українська народна казка Гуцульщини
Був собі дідо та й баба, і не мали вони дітей. Каже дідо: — Ходім у ліс та щось пошукаємо. Яких грибів абощо. Ходять дідо й баба по лісі, а кривенька качечка сидить під корчиком. Усі качки відлетіли, а вона сама лишилася. Баба та й дідо взяли та й ту качечку ймили. Принесли її додому, зробили їй гніздечко файне. І качечка сидить у них дома, а вони зібралися та й знов пішли в ліс. Як вони пішли, качечка взяла та й перекинулася на дівчину. Та й затопила, та й зварила дідови й бабі їсти. І знов перекинулася на качечку, пішла на гніздечко, сіла й сидить.
Приходять дідо й баба. Та й таки баба до печи, а то все наварене. Все добре, лиш їсти. Баба каже дідови:
— Хто це нам зробив таке?
А дід не знає, хто зробив. Питає баба сусідів:
— Хто це в нас був? Хто нам так файно все поробив?
— Якась дівчина ходила, — каже сусід.
Вони зібралися та й знов десь пішли. А качечка знов перекинулася на дівчину. І затопила, і наварила. Усе файно зробила ще й позамітала. Дід і баба такі раді, що їм хтось усе робить.
А на другий день баба каже:
— Ходім, діду, та станьмо за хатою. Та й видітимемо, хто то в нас є.
Пішли вони, стали за хатою та й сокотять. А дівчина перекинулася з качечки та й зачала топити, все робити. А дід і баба приходять. Уздріли дівчину та й пішли до гнізда, а там качечки нема. А вони взяли то гніздечко та й викинули геть, щоби вже його не було.
А дівчина каже:
— Якби були не брали гніздечко, то я би була вже з вами, а так мушу вас залишити і буду з качками.
Та й вийшла надвір, та й пряде куделю. Аж тут летять дикі качечки. Та й кажуть:
Гезде наша діва,
Гезде наша Ева.
Кужівочка шумить,
Веретенце дрижить.
Киньмо їй по пір’ячкови,
Най з нами летить.
А качечка їм каже:
Як я була в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули
Мене покинули.
— Я з вами не хочу летіти.
Летять другі качки. Та й кажуть:
Гезде наша діва,
Гезде наша Ева.
Кужівочка шумить,
Веретенце дрижить.
Киньмо їй по пір’ячкови,
Най з нами летить.
Та й ці другі качки скидали їй пір’ячко, а вона вже їм нічого не казала. І обросла вона пір’ячком, перекинулася на качечку і полетіла з дикими качками.
Крива качечка
Українська народна казка Чернігівщини
Жили собі дід та баба і не було в них дітей. Одного разу косив дід у лузі сіно і знайшов качечку. Гарна така качечка, тільки ніжка переламана. Приніс дід качечку додому, зробили вони з бабою гніздечко під піччю і посадили туди качечку.
На другий день пішли дід з бабою по гриби. Коли повернулися, то побачили, що у хаті все поприбиране, піч витоплено, борщик зварено і води принесено. Кинулись вони до сусідів, чи не бачили кого. Але ніхто нікого не бачив.
Другого дня знову пішли дід з бабою по гриби. А коли повернулися, знову все було зроблено. Почали питати сусідів чи не бачили кого. Сусіди сказали, що бачили дівчину, яка несла воду, гарненька така, тільки кривенька трохи.
От дід з бабою порадилися, мовляв, скажемо, що йдемо по гриби, а самі сховаємося і побачимо, хто ж це все робить. Сховалися за повіткою і стали підглядати.
От вийшла з хати дівчина з відрами і пішла по воду. Гарненька така, тільки кривенька трохи. Кинулись дід з бабою в хату, а під піччю у гніздечку немає качечки, тільки пір’ячко рябеньке. Взяли вони гніздечко і вкинули у піч. Повернулася дівчина з водою, побачила старих, злякалася, кинулася до гніздечка, побачила, що його нема, сіла на лаві і заплакала.
Почали дід з бабою її утішати:
— Не плач, голубонько, будеш у нас жити, будеш нам за дочку.
А вона їм:
— Я б довіку жила у вас, якби ви не підглядали за мною та не спалили мого гніздечка. А так я піду від вас. Зробіть мені кужілочку і кудельце, я буду прясти.
Зробив дід кужілочку і кудельце, сіла вона серед двору і стала прясти. От летить табунець качок. Побачили дівчину і кажуть:
Онде наша діва,
онде наша Іва.
На метеному дворці,
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
веретенце дзвенить.
Скиньмо їй по пір’ячку,
нехай з нами летить.
А вона відповідає:
Як була я в лужку,
виломила ніжку
А ви полинули,
мене покинули.
Не полечу з вами!
Скинули вони їй по пір’ячку і полетіли. От летить другий табунець. Побачили дівчину і кажуть:
Онде наша діва,
онде наша Іва.
На метеному дворці,
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
веретенце дзвенить.
Скиньмо їй по пір’ячку,
нехай з нами летить.
А вона відповідає:
Як була я в лужку,
виломила ніжку
А ви полинули,
мене покинули.
Не полечу з вами!
Скинули вони їй по пір’ячку і полетіли. От летить третій табунець. Побачили дівчину і кажуть:
Онде наша діва,
онде наша Іва.
На метеному дворці,
на тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
веретенце дзвенить.
Скиньмо їй по пір’ячку,
нехай з нами летить.
А вона відповідає:
Як була я в лужку,
виломила ніжку
А ви полинули,
мене покинули.
Не полечу з вами!
Скинули вони їй по пір’ячку і полетіли. А дівчина увертілася в пір’ячко, зробилася качечкою та й полетіла слідком.
От і казці кінець, а хто слухав — молодець!