Українські народні казки

Кривенька качечка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був собі дід і баба. Жили вони бідно, дітей не було. І от одного разу дід каже до баби:

— Бабо, ходімо в ліс грибів назбираємо. Баба погодилась. Вони взяли кошика та й пішли в ліс. Ходять по лісу, збирають гриби, аж раптом дід побачив під кущем гніздечко та й гукає до баби:

— Бабо, йди подивися, що я знайшов!

Баба прийшла та й дивиться, а в гнізді сидить качечка. Баба й узяла її. Коли дивиться, а в неї крива ніжка. Забрали її дід з бабою додому. Дід зробив їй гніздо, вимостив, качечку нагодували, напоїли та й зосталася вона жити з ними.

Жила вона з ними довго. Дід з бабою ходили по гриби, а качечка залишалася удома. Та одного разу, як вони прийшли з лісу, бачать, що в хаті прибрано, заметено, їсти наварено. Дід з бабою здивувались. Наступного разу все було так само, коли вони прийшли з лісу. На третій день дід і баба сказали, що йдуть до лісу, а самі сховалися біля їхньої криниці, щоб побачити, хто це все робить. Як дивляться, а із гніздечка вилазить качечка і перетворюється в красиву дівчину. Прибрала, замела в хаті, наварила їсти і перетворилася назад.

І з того часу вона жила з ними, як рідна дочка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

124 (5247). Кривенька качечка. СУС — 402А***. Записав Гливенко Степан (9 клас) 2008 року. Гливенко Ганна Миколаївна. Черкаська область, Жашківський район, Тихий Хутір

Кривенька качечка

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба і не було в них дітей. Пішли вони в ліс по гриби чи по ягоди. Ходили-ходили по лісу, збирали гриби, дід підходить до кущика, дивиться, а там сидить качечка. Він взяв ту качечку на руки, а в неї перебита ніжка. Він гукає бабу:

— Бабо, бабо йди сюди, подивися, що я знайшов під кущиком!

Баба підійшла й каже дідові:

— Давай заберемо її додому, вилікуємо та й буде в нас качечка.

Принесли додому, посадили її під піч, звили їй там гніздечко. На другий день дід з бабою повставали та й пішли знову до лісу. Приходять додому, піч натоплена, їсти наварено, пироги напечені. Їх це все здивувало. Баба вийшла з хати, дивиться, а на своєму подвір’ї ходить кума. Вона й пита:

— Кумонько, кумонько, а ви не бачили, хто в нас був?

А та й каже:

— З вашої хати гарна-прегарна дівчина виходила тільки на одну ніжку хромала.

Полягали спати, виспалися і знову пішли в ліс, тільки на цей раз вирішили прослідити. Вийшли, сіли за парканом, аж дивляться, а з хати виходить і справді гарна-прегарна дівчина, тільки пришкандибує на одну ніжку. На плечі коромисло з двома відрами, пішла по воду. Дід з бабою побігли до хати, кинулися до гніздечка і давай викидать гніздо в вогонь. Дівчина повертається до хати. Дивиться — дід з бабою стоять, а гніздо горить. Вона їм і каже.

— Якби ви були цього не зробили, я б вам служила довіку, а тепер я вас покину.

Вибігла на подвір’я, а там летіло стадо качок, вони скинули їй по пір’ячку і кажуть:

— Он де наша іва, он де наша діва, полетіла з нами.

Вона грудкою вдарилася об землю, пір’ячком окуталась і полетіла з ними. А дід з бабою почали сперечатися. Дід каже:

— Це ти, бабо, мене направила, щоб я спалив гніздечко.

Так і залишилися жити самі.

Ось і казочці кінець, а хто слухав-молодець!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

262 (5030). Кривенька качечка. СУС —402А***. Записано 2008 року.
Оповідач: Русак Віра Семенівна (1937 року народження), Степанівка, Семенівський район, Полтавська область