Українські народні казки

Крук і лис

Українська народна казка про тварин

Крук зловив молодого зайчика і сів на високе дерево їсти. Але побачив його лис та й гадає собі: «Як би мені від него того зайця вимудрувати?» Каже він до крука: «Я уже видів багато птахів, але сми ще, однако, такого, як ви, не видів. Ви мусите бути найстаршим королем над усіма птахами. Прошу вас, — каже лис, — я би хотів знати ваше імено, а я би про вас і дітям своїм розповів». Крук як учув з лиса такі слова, то раптом розкинув крила і піднісся угору та й каже: «Крук! Крук! Крук!» Та й лиш обізвався, а то м’ясо упало. А лис хап м’ясо та й каже: «Но, мені лиш того було треба!»

Яковось стало крукові, що він дався лисові змудрувати, та й каже: «Я уже злітав усі гори і долини, знаю уже усю звірину, але такого мудрого звіра я ще не видів. Вам, — каже, — ще лиш бракує, аби-сте знали літати, то вам би у світі пари не було».

Але лис тим часом м’ясо схарчував та й каже: «Коби мене хто так научив літати, як ти літаєш, то я би дав йому п’ять таких зайців, і то старих, не молодих». Каже йому крук: «Дайте мені такого, як ви з’їли, то я вас навчу за пару минут».

Лис дуже цим утішився і думає: «Я якби ще так літати умів, то понад мене уже не було би мудрішого!» Каже він до крука: «Добре, а як же се може бути?» А крук каже: «Я спустюся на долину і возьму вас на себе і буду вас так довго учити, поки мете так літати, як я». — «Добре». Крук сів на землю і каже лисові: «Сідайте на мій хребет і держіться мого пір’я».

Лис вчепився хребта і каже: «Я вже готовий». Але крук поволі здоймається з лисом угору, і чимраз вище, і дивиться, що вже високо знявся понад найвищі дерева, віддалився на чисте поле. А лис зажмурився, бо йому страшно стало, що так далеко від землі. Але крук зміркував лисячий страх та й раптом кинувся в бік, а лис у долину.

Лис паде стрімголов і кричить: «Я паду! Ґвалту! Я паду!» А крук каже: «Верти, верти хвостом!»

Та й лис звертів хвостом і як гепнув собов на землю, та й розбився.

Походження та примітки

Крук і лис. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 57, 225. Зап. А. Онищук в 1913 р. у с. Карлів Снятинського пов. (Гуцульщина) від І. Сандуляка. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 378—379.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.