Українські народні казки

Куди дорога на Єрихон

Українська народна казка Закарпаття

Ішли Ісус з апостолом святим Петром із села на село, проповідували свою віру, навчали людей. Уже було перед вечором, треба було дійти їм у місто Єрихон, але заблудилися вони. Ідуть путьом, видять: під берегом лежить чоловік. Підійшли до нього, і каже Петро:

— Чоловіче добрий, чи ти би не сказав нам, куди путь до Єрихона? А той чоловік був такий лінивий, що не встав і не казав нич, лем ногою махнув та указав: «Туди йдіть».

Вони пішли далі і не знали, як іти. Видять, єдна дівчина пере шаття на ставку. Говорить Петро Ісусови:

— А може би, вона нам указала, куди путь? Підійшли до неї.

— Дівочко, куди путь до Єрихона?

Вона скоро зібралася і повела їх далеко, на єден горбок, і відти указала:

— Отуди підете й туди, і прийдете до вашого міста, куди ви направилися.

І вернулася. Вони не встигли їй ані подякувати за послугу. Ідуть вони далі. Петро звертається до Христа:

— Йой, — каже, — так нам добре вказала, куди путь, а ми нич їй за тото не дали, не зробили і навіть не пообіцяли.

— Чому ні? — відповідає Ісус Христос. — Ми їй даме за чоловіка того, що лежав під деревом.

— Йой, — загойкав, — та то шкода. Вона така робітна, така шиковна, а той такий лінивий, що не міг устати, лем ногою махнув, куди йти.

А Ісус Христос пояснює:

— То буде якраз добре, бо він би без неї умер з голоду.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Турички, Перечинського району, Закарпатської області
29 березня 1991 року
Оповідач: Мацо Юрій Михайлович (1924 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.