Українські народні казки

Кузьма і Дем’ян

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись на землі жив змій. Багато він пожер людей, бо дужчого від нього на світі не було. В той час жили Кузьма і Дем’ян — Божі ковалі. От задумали вони того змія із світу згубити. Змій поткнувся до них, а вони в кузню. І заперли залізні двері.

Змій і каже:

— Кузьмо, Дем’яне, Божі ковалі, відчиніть, а то ковтну вас із кузнею!

Ті й відповідають:

— Коли ти силу маєш, то пролижи двері. А ми тоді сядемо на язик і ковтай

Змій лиже, а ковалі гріють та й гріють залізо, та кують кліщі. Пролизав змій двері, всунув язик. Кузьма та Дем’ян кліщами за той язик! І почали гатить молотами. Уморили змія, запрягли в плуг, що на дванадцять пар волів, і давай орати.

Орали степ уздовж й упоперек. І скільки змій не просив, не давали йому ні пити, ні їсти.

— Буде з тебе, — кажуть, — і того жиру, що відкохав на людях!

— Ну, — каже змій, — коли так, то перед страшним судом освічу я своїм жиром увесь світ.

Довго ще орали, чи ні, дійшло до моря. Змій у море і давай згарячу пити. Випив усе море й лопнув. Кузьма та Дем’ян узяли й закопали того змія під горою.

Ніхто не знає, коли це в світі було. А ось небагато років тому полився гас із тої гори. Цебто і кінець світу близько. В слободах і тепер не всякий світить гасом, бо він нечистий.

Кузьма і Дем’ян, поки не заморили змія, орали глибоко і потекли річки. А як заморили, то орали мілко і стали балки!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

224 (7468). Кузьма і Дем’ян. СУС —. Записано 2009 року. Маковецька Євдокія Петрівна (1927). Дніпропетровська область, Покровський район, Покровське