Українські народні казки

Купецька жінка і прикажчик

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив на світі купець та женився на молодій жіночці, а в нього було багато прикажчиків. Старшого із них називали Степаном. Хлопець був він файний і почав до жінки купця залицяться.

Почали люди купцю розповідать. Ось купець і говорить жінці:

— Послухай, кохана, щось люди говорять, що ти з прикажчиком Степаном живеш.

— Що ти, бог з тобою, хіба я погоджусь. Не вір людям, а вір своїм очам.

— Кажуть, що він до тебе давно залицявся. Можна його як-небудь випробувать?

— Ну добре, — говорить жінка, — послухай мене, надінь моє плаття і піди до нього в сад. Ти знаєш, де він спить, і потихеньку йому скажи: «Я до тебе від чоловіка прийшла». Ось і подивишся, який він є.

— Добре, — сказав купець.

А жінка і навчила прикажчика, що якщо прийде чоловік, гарненько його побити, щоб він довгенько пам’ятав.

Діждався купець ночі, одягнув жіноче плаття і пішов в сад до прикажчика.

— Хто це? — питає прикажчик .

Купець говорить тихенько:

— Я, коханий!

— Для чого ти тут?

— Від чоловіка пішла і до тебе прийшла.

— Ах, ти гадюка! І так про мене кажуть, що я до тебе ходжу. А ти хочеш щоб хазяїн мене зненавидів?

І давай бити купця та промовляти:

— Не ходи, безсовісна, не сором мене! Я ніколи не згоджусь на такі паскудства!

Вирвався купець і побіг до жінки і каже:

— Ні, кохана, тепер нікому в світі не повірю, що ти живеш з прикажчиком. Так почав він мене соромити і бити, що я ледве втік.

— Ось бачиш, а ти кожному віриш! — сказала купчиха і з того часу стала жити з прикажчиком без всякого страху.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

144 (7436). Купецька жінка і прикажчик. СУС — 1410. Записала Шелемба Марина 2009 року. Шпак Олександра Григорівна (1932). Дніпропетровська область, Солонянський район, Аполонівка