Українські народні казки

Курка та лисиця-сповідниця

Українська народна казка про тварин

Як був собі чоловік та мав собі куропатку; а цей куропаток та зарані з двора зблудивсь, в великій пущі поселивсь.

Нагляділа його лисиця своїм ясним оком. «Ах ти, курушка, курушка, превеликий ти грішник, стань-ка пониже, к покаянію поближе — я тебе висповідаю!» — «Не достойна ти, прескверна лисиця, мене сповідать. Я слихала такую вещь, що ти, лисиця, кури єш». — «Не встанеш ти по волі, встанеш по неволі; будуть орли налітать, будуть те древо клювать, будеш ти сама вставать».

Як стали орли налітать, як стали те древо клювать, стала вона сама вставать.

Як піймала лисиця курку в нігті та в кигті; як зачала крутить та вертіть, та не могла курушка терпіть.

Походження та примітки

Курка та лисиця-сповідниця. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 61/І. Зап. І. Манжура в с. Олексіївка Олександрівського пов. Катеринославської губ. «від парубка Тараса Тарана». Час запису не зазначений. Відділ рукописів Бібліотеки Академії наук СРСР (Ленінград)., зібрання № 60, од. зб. 97, арк. 99—100.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.