Українські народні казки

«Ку-пин»

Українська народна казка Полтавщини

Було це дуже давно. У великому темному лісі жив старий лісник з донькою-красунею. Батько щодня ходив на полювання, а дочка займалася хатніми справами. У неділю чи свято Маруся відпрошувалася в батька піти до лісу, щоб назбирати ягід чи нарвати квітів. Лісник дуже любив свою дитину, тільки боявся, щоб з нею у лісі не трапилося чогось поганого, тому просив не відходити далеко і співати. Дівчина мала гарний голос, тому залюбки співала. Батько, чуючи її пісні, не переживав за доньку.

Одного сонячного дня Маруся сиділа біля річки і плела співаючи вінок. Раптом вона відчула на собі чийсь пильний погляд. Дівчина підняла очі і побачила перед собою парубка, який чомусь сидів на купині скраю болота, що було за річкою. Вона зацікавлено розглядала незнайомця і помітила його незвичайну вроду. Пісня урвалася, але хлопець почав благати її співати далі. Маруся знову заспівала, спостерігала, як незнайомець уважно слухає пісню, але погляд його видався дівчині дуже сумним.

Надвечір донька лісника повернулася додому, та батькові нічого не розповіла про несподівану зустріч. З того часу вона все частіше почала ходити до лісу, і батько почав через це непокоїтись.

Одного разу він вирішив таємно прослідкувати за дочкою. Коли Маруся знову відпросилася погуляти, пішов слідом за нею.

У лісі старий побачив таку картину: на одному березі річки сиділа його щаслива дочка, а на другому — красень-парубок на купині скраю болота. Дочка то співала, то перекидалася з хлопцем кількома словами, називаючи його Купином. І хоч лісник і в думці не гадав, що в лісі живе ще хтось, крім них з Марусею, але цього разу не став заважати молодим, щоб не налякати їх. Не став увечері нічого допитуватись і в дочки. А наступного дня вирішив зранку піти на те місце і про все дізнатися.

Вранці, коли Маруся ще спала, батько поспішив до річки. Коли наблизився до берега, де любила сидіти його донька, то побачив там великого вужа. «Це ж він може вкусити Марусю», — подумав з жахом лісник і вбив несподіваного «гостя».

Коли дівчина з квітами, наспівуючи улюблену пісню Купина, підійшла до річки, то мало не зомліла. На березі лежав убитий вуж, а на купині не було, як завжди, хлопця. Вона відразу все зрозуміла. Вуж це і був зачарований хлопець з сумними очима. Жити без коханого дівчина не захотіла. Вона перетворилася на зозулю. Тепер літає по лісу і кличе:

— Ку-пин! Ку-пин!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

96 (4689). «Ку-пин!». СУС порівн. 425М. Записала Теслюк Ольга 2008 року.
Оповідач: Вавільченко Марія Іванівна (1925 року народження), Давидівка, Пирятинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.