Кіндрати
Українська народна казка Чернігівщини

Жили-були три брати, які звалися Кіндратами. Старші два були розумні, а менший — дурний.

Одного разу пішли брати в поле та забули плуг. Ну й послали меншого додому. Іде він по дорозі, дивиться, аж йому назустріч іде похорон. Кіндрат думав, що їм весело, та й почав танцювати. Люди його побили і сказали, що на похороні хреститися треба.

Пішов хлопець далі.

А на другий день послали його брати додому за ралом. Іде він і бачить, що йде весілля. Став хреститися та молитися. Люди піймали його і побили. А при цьому сказали, що на такому святі як весілля, треба танцювати.

На третій день послали Кіндрата молодшого додому за водою. Та варто йому було відійти недалеко, як побачив собак, що гралися. Він думав, що вони б’ються та поліз боронити. Як почали собаки його кусати, а він кричати, то й брати почули. Ледве витягли свого брата від псів. Відтоді вже ні за чим його не посилали.