☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Кінська сила
Українська народна казка про тварин

Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає льва. Та й лев каже до коня: «Ану, поборімся!» Кінь каже: «Знаєш що? Ходім до скали та й там поборимся».

Прийшли вони до скали. Кінь був підкований. Як ударить копитами в скалу — аж іскри ся посипали. Тогда каже до льва: «Ану, чи ти так годен?» Лев як ударив лабами — аж скала стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тогди лев відійшов за кілька корчів, здибає вовка та й каже до него: «Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри ся посиплють». — «Я таких їм», — каже вовк. Але вовк не видів коня, бо був менший, але лев видів, бо був більший. Тогди лев каже до вовка: «Ану, я тебе підойму, та будеш видіти». Лев узяв вовка в лаби, підоймив його, як го стис лабами та й задушив. Тогди лев вовка питається: «А що, видиш?» Вовк навіть не відзивається. Поклав його на землю, дивиться, а він небожчик. Тогди лев каже: «Видиш, який ти дурний, ще-с і не видів, та вже-с умер, а якби ти вздрів, що би було?»

Кінська сила. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 118. Зап. І. Волошинський в 1914 р. у с. Репужинці Городенківського пов. (Гуцульщина) від Ю. Малімона. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 319—320.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Кінська сила
Українська народна казка Кіровоградщини

Був господар і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарів, господар взяв та й вигнав. Іде той кінь лісом та й зустрічає лева. Лев каже до коня:

— Ану поборімося.

Кінь каже:

— Знаєш що? Ходім до скали, там і поборемося.

Прийшли вони до скали. Кінь був підкований, як ударить копитами в скалу, аж іскри посипалися. Тоді каже до лева:

— Ану ти так зможеш?

Лев як ударив лапами, аж скала затряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька метрів, здибав вовка та й каже до нього:

— Бачиш, брате, тут є такий звір, що ударить копитами в скалу, аж іскри сипляться.

— Я таких їм, — каже вовк.

Але вовк не бачив коня із-за скали, бо був менший, а лев бачив, бо був більший. Тоді лев каже до вовка:

— Ану я тебе підійму та й побачиш.

Лев узяв вовка в лапи, підійняв його, як стисне лапами та й задушив необачно. Тоді лев вовка питається:

— А що, бачиш?

Вовк навіть не обзивається. Поклав його лев на землю, дивиться, а він вмер. Тоді лев каже:

— Бачиш, який ти дурний, ще не бачив, та вже вмер. А якби зустрів, що тоді було б?

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

315 (8218). Кінська сила. СУС 118. Записав Пуліковський Д. 2010 року. Пуліковська Р. А. (1948). Кіровоградська область, Бобринецький район, Бобринець