Українські народні казки

Кіт, собака та журавель

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були колись, а може, ще й живуть кіт та собака. Жили вони добре, ніколи не сварилися. Ось та й каже собака:

— Котику, давай сходимо в гості до лисиці. Вона завжди добре приймає гостей.

— Ходімо! — погодився кіт.

Прийшли вони до лисиці, а там стіл накритий, і журавель з нею сидить.

— Добрий день, — кажуть друзі.

— Добридень, — відповіла лисиця тоненьким хитреньким голоском.

— Лисичко-сестричко, ми прийшли до тебе погостити, нам самим сумно.

— Добре, заходьте, — непривітно сказала лисиця.

Журавель побачив, що лисичка непривітна з ним, з собакою і котом. Він подякував за гостинність і пішов додому. Сидять друзі за столом з лисицею, розповідають про своє життя-буття. А вона відвернулась від них ще й грубить.

Кіт та собака посиділи ще трішечки та й вирішили піти, адже так поводитися не можна. Подякували і пішли.

Ідуть та сумують, але потім спало на думку провідати журавля. Він відразу їм сподобався за стриманість та вихованість. Прийшли до журавля.

— Добрий день, — кажуть обидва.

— Добрий день, — зрадів журавель.

— Я так думаю, що ви прийшли до мене погостювати, але я нічого не приготував і пригостити вас немає чим.

— Давайте приготуємо всі разом, буде веселіше, — запропонував кіт.

І відтоді кіт, собака та журавель живуть разом. Так їх і прозвали — кіт, собака та їх новий друг журавель.

Добра людина завжди знайде добрих друзів!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

244 (7389). Кіт, собака та журавель. СУС —, порівн. 80. Записано 2009 року. Кирпиченко Олександра Михайлівна (1938). Дніпропетровська область, Межівський район, Веселий