Українські народні казки

Лакомий пес

Українська народна казка про тварин

Пес украв був одного разу спорий кусень смачного м’яса і утікав з ним чимскоріше. Прибіг він на кладку, що лежала над глубоким потоком, тримаючи сильно м’ясо в зубах. Ідучи помалу через кладку, глянув в воду чистого потока і уздрів в воді самого себе, а думаючи, що то який другий пес з великим куснем м’яса в зубах, хотів єму і тоє м’ясо видерти. Станув на кладці, наїжився, гаркнув, а м’ясо єму із зубів хлюп в глубокую воду і пірнуло на сам спід.

І так лакомий пес і своє м’ясо стратив, і чужого не достав. Так часто і межи людьми буває. При своїм лакомстві і своїй захланності тратять своє і чужого не достануть.

Походження та примітки

Лакомий пес. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Наводиться за рукописною читанкою «Для пильних дітей», укладеною народним учителем з с. Рудня Львівського пов. (Галичина) Михайлом Банахом. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника., ф. Барвінських, п. № 294, од. зб. 4493, арк. 7—8. Див. також: Ластівка. Письмо для руських дітей, яко прилога до «Учителя», Львів, 1869—1881., 1874, ч. 11, стор. 88; 1876, ч. 1, стор 6—7- 1877. ч. 4, стор. 30.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.