Українські народні казки

Лев і побережники

Українська народна казка про тварин

По великих лісах завжди побережники палили вугля. І лев дивиться на них і каже: «Що ви так дуже-то працюєте?» Каже: «Я би-м то відразу розірвав», — як хлопи забили клин в дуба, і [він] роздявився.

Доміркувалися побережники, що би з ним зчинити, який би презент свому панові і втіху оказати, та й кажуть: «На, коли ж ти такий розумний, то розірви, ми ти вже показали стежку. Стань ту єднов ногов — ніби де вужче, а ту другов — де ширше, а ту станеш руками і розідреш.

Борзенько побережники вибили клин перший, — то дві лаби затримало. А той зачав кричати. А вони сміються: «Ну, та бери, розірви».

Як він вложив і передні лаби, вони вибили вже клин остатній. Як зачав кричати на цілий ліс та й каже: «Браття мої, випустіть мене, що хочете?» — «О, — кажуть, — вже ні».

За тоє дістали конов горівки від пана і по три корці пшениці, і дав їм по сто золотих за той презент, що вони так показали. От то каже так пан: «Не хвалися сильний силою, ані мудрий мудростев, бо, — каже, — на всьо є рада».

Походження та примітки

Лев і побережники. Пор.: Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 38, 151. Зап. в 1902 р. у с. Будзанів Терєбовельського пов. (Тернопільщина) «від діда Казя Сака». Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 27.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.