Українські народні казки

Ледача кішка

Українська народна казка Полтавщини

Був собі один нежонатий парубок. Жив не бідно і не багато. Стара мати померла і доводилось йому самому усю в полі і домашню роботу робити , а часу не вистачало. От надумав він жениться. Подобалася хлопцеві одна дівчина у селі. Красива, струнка. Послав він старостів до неї і сам пішов.

— Дівчина у нас нівроку. І здорова, і красива, от тільки до роботи негодяща. Одна вона у нас, ми їй робити не давали, жаліли все, — чесно призналася мати, бо жаль дочку заміж віддавати.

Дівчина, почувши це, осмілилась і сказала:

— Заміж хочу, оддайте мене.

Батьки , ніде діваться, погодилися.

Одгуляли весілля. Почали молоді жить. Чоловік встає ні світ, ні зоря, порається, потім варить сніданок. Жінка потягнеться в постелі, продере очі і до столу сідає. Чоловік їде у поле орати, а жінка перед дзеркалом красується або по селу новини збирає та брехні розносить. Вертається чоловік із поля і не знає, за що хвататься. Роботи вдома стільки, що ніколи потилицю почухать.

Минає день за днем, місяць за місяцем. Чоловік так наробився, що падає з ніг, а помочі йому немає. Терпів, терпів та й не витерпів. Одного разу рано-вранці знов йому треба у поле їхать. Подивився на жінку, потім на кішку, яка на лежанці лежала, та й каже тварині:

— Слухай мене уважно, кішко. Поки я приїду, щоб у тебе надворі і в хаті порядок був і вечеря на столі стояла.

— Чи ти вже здурів? Де ти бачив, щоб коти людську мову розуміли, — почала сміятися жінка.

Ввечері вертається наморений чоловік додому, а там безлад як був, так і є. Ухватив він кішку за шкірку, прив’язав до спини жінці і почав вредній тварині гостинці ременем давати. Кішка дряпає спину бідолашній жінці, а та верещить:

— Ти сякий-такий , дурень! Піду на тебе у суд подам.

Так і зробила жінка. Пішла судді жалітися, а він і каже:

— Не тебе чоловік бив, а кішку. От як тебе поб’є, тоді й прийдеш.

Знов чоловік зрання у поле збирається, знов приказує кішці кругом порядок навести. Жінка й собі добавляє:

— Дивись, небого, щоб порядок був, бо знов битиме тебе.

Вернувся чоловік з поля ввечері, а дома безлад як був, так і є. Розсердився він, стягнув із жінки сорочку, прив’язав до спини кішку та й почав лупити. Кішка нявчить, жінка верещить, кров із подряпаної спини аж цебенить.

Знову вранці збирається чоловік у поле, а кішці приказує навести порядок надворі, у хаті, ще й вечерю наварити. Цього разу жінка вже не сиділа перед дзеркалом і не пішла в село гулять. Заслала постіль, посуду помила, нагодувала худобу, вечерю зварила, сіла прясти, дожидаючи господаря.

Вернувся чоловік додому, здивувався дуже, як порядок такий побачив, та й каже:

— О, пішла наука на користь ледачій тварюці. Навчилася кішка порядок наводити.

Жінка почервоніла, та нічого не відказала. З того часу зажили вони ладно, бо з ледащиці хороша хазяйка вийшла.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

66 (4661). Ледача кішка. СУС 1370. Записала Москальова Оксана (5 клас) 2008 року.
Оповідач: Єременко Ганна Іванівна (1924 року народження), Юсківці, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.