Українські народні казки

Лис і цап

Українська народна казка про тварин

Біг раз полем хитрий лис; в скорім бігу задивився на літаючі вгорі ворони і упав у глибоку керницю. Води в керниці не було много, то ж і утопитися не мож було, але і вилізти було годі. Сидить бідний лис та гірко заливається сльозами. Аж слухає: хтось іде. Дивиться вгору, а то цап іде, бородою потрясає, рогами покивує; а дальші почав заглядати до керниці, а уздрівши там лиса, питає: «А що ти там, лисе, поробляєш?» — «Відпочиваю, голубчику, — відповідає лис, — там нагорі гаряче, то ж я забрався сюди, щоби в тіні відпочити. Ах, як же тут холодненько і мило! Водиці холодненької скільки хочеш».

А цапові аж в роті висохло. Йому давно уже хочеться води пити. «А добра там вода?» — питає цап. «Дуже добра, — каже лис, — холодна, як лід, а чиста, як шкло; залазь сюди, тут нам обом місця досить».

Послухав дурний цап, скочив в керницю та мало ще й лиса не забив. «Ах ти, безумний бородачу, — крикнув лис, — і скакати не умієш, цілогось мене охлямав».

Тепер лис, не надумуючись довго, скочив цапові на карк, з карку на роги та й вискочив з керниці. «Будь здоров, цапе, скупайся і ти трохи», — крикнув лис і побіг в ліс.

Цап мало не згинув з голоду і холоду в керниці. Аж в вечір женці поверталися домів, узріли цапа в керниці, витащили єго звідтам і взяли з собою. А то-то була смачна вечеря.

Походження та примітки

Лис і цап. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 31. Час і місце запису не зазначені. Наводиться за рукописною читанкою «Вінок для пильних дітей, укладеною народним учителем села Рудні Львівського повіту Михайлом Банахом», Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника., ф. Барвінських, п. № 294, од. зб. 4493, арк. 29—30.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.