Українські народні казки

Лисеня Хан

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Теплий весінній день підходив до кінця. Сонечко вже сідало. На прощання воно подивилося в ліс, де в дерев потягнулися великі тіні. Його промінці проникали крізь листочки, тонкими золотими ниточками. Здавалося, сама весна прийшла до лісу і посилає теплі, ласкаві погляди стареньким товстим гілочкам, кожному кущику, печері, болоту, всім живим істотам, яким вона дала життя. Серед лісу гралася дітвора, але це були не людські діти, а лисячі.

— Але ж вони гарненькі, правда?» — запитала мама-лисичка тата-лиса.

— Так, дуже. У нас хороші дітки! Вони стануть такими ж красивими як і ти! — відповів тато-лис.

— І такими ж розумними й хоробрими, як ти! — додала лисичка.

— Ой, подивися он на те лисенятко, воно далеко піде! Схоже, що в нього тече кров дідуся! — сказала мама.

— Так, він був найсильніший у нашому роді. Не даремно його звали Хан.

— Давай і ми цього малюка так само назвемо. Хан — це означає великий мисливець! Коли батько йшов на полювання, всі звірі розбігались. От і ти синку, коли виростеш та підеш на полювання, ніхто не стане в тебе на дорозі. Ну добре дітвора, уже пізно, лягайте спати, а я піду на полювання, тому що зранку треба поснідати. Що вам принести., курочку чи качечку?

— Півника! — сказав маленький Хан.

— Сидіть тихенькою Що тато спіймає, те і буде на сніданок. Головне, щоб він повернувся, — сказала мама-лисиця.

І пішов тато лис на полювання, а маленький Хан пішов за ним. Побачивши його, батько наказав повертатися додому, бо мама, напевно його вже шукає. І то того ж, він ще маленький, щоб ходити на полювання.

«Як же я стану великим мисливцем, якщо мені не дають полювати» — подумав Хан. Коли він побачив зелену істоту, яка високо стрибає, вирішив що буде полювати на неї. «Якщо я буду пшикати так само, як це створіння, воно подумає, що я такий самий, і я швидко його спіймаю!»

Але жаба зрозуміла, що це лисиця і стрибнула в річку. Вирішив Хан, що буде чекати, коли воно звідти вилізе і потім з’їсть.

— Рано чи пізно, все одно йому там набридне і воно вилізе.

На полювання лис ішов у село, тому що там йому усміхалась удача. Він почув як півень співає ранішню пісню і відправився туди, поклавшись на свій нюх. Але несподіванка його там чекала, тому, що у тому дворі лис ще не бував.

Справа в тому, що хитрий пес і півень, задумали його спіймати.

«Що, задумали хитрого лиса обманути?» — запитав лис підходячи ззаду.

Накинувся на нього пес, біг за ним до лісу. Та хитрий лис добіг до річки і заховався під деревом, а пес переплив річку і побіг далі. Лис повернувся і вбив

півня.

Однак в лісі на нього накинувся справжній мисливець, і це вже був чоловік. Кинувши півня на землю, лис став тікати. Вислідив його чоловік і вбив всю

родину.

Прийшовши додому на наступний ранок, маленький Хан подумав, що всі пішли його шукати.

«Почекаю доки вони прийдуть» — подумав він.

Вже й осінь настала, а рідних нема.

«Де ж вони так довго? Я вже зголоднів!» Побачивши малого Хана, знайомий сім’ї лис Чак підійшов до нього і запитав:

— Як же ти зумів врятуватися?

— Я в ніч вибіг на полювання без дозволу, а прийшов зранку і вдома вже нікого не було, — відповів Хан.

І сказав йому лис, що мама більше не прийде.

— Тепер ти будеш жити зі мною, тому що я твій дядечко.

Він його відвів до себе в дім, нагодував і вклав спати. Прокинувшись зранку, Хан уже не міг спати, бігав, стрибав, ловив метеликів. Чак розповів йому, що вдень лиси мають спати, а вночі, коли зовсім стане темно, виходять на полювання.

Зранку пішовши на полювання, вони багато чого бачили, спіймали гуску.

— Ти спіймав ти і діли! — сказав Чак.

— Я тобі даю тулуб, а собі голову, — відповів Хан.

— Я тобі віддам тулуб, так буде справедливіше, Але коли ти виростеш і станеш сильним, не забувай свого старенького Чака!

Настало літо. Все живе, що весною з’явилося на світ і прокинулося від сну під літнім сонечком розцвіло і достигло. Маленький Хан виріс і став сильним і досвідченим лисом. Разом з Чаком він бродив лісами, щедро обсипаними грибами і спілими ягідками. Хан і Чак перейшли до нового дому у полі. Молодий лис відразу пішов на полювання до села, в одному з дворів побачив лисичку, яка сиділа у залізній клітці. Просила вона у Хана, щоб він їй допоміг, і не залишав одну. Але він вирішив піти за дядечком Чаком. А вже разом вони прийдуть і визволять її.

Визволивши лисичку, вони побігли до лісу. На наступний день у полі були жнива, і всі чоловіки йшли на полювання. Побачивши тварин, люди кинулися за ними. Розуміли лисиці, що всім трьом живими не вибратися.

І Чак кинувся під кулю, щоб врятувати Хана і лисичку. Тоді поклявся Хан, що помститься людям за це. І слово своє здержав! Зробив так, що чоловік, який зробив пастку лису, сам у неї потрапив.

Прийшла зима. У Хана із лисичкою уже свої лисенятка, і залишилися вони у тій печері, яку їм залишив Чак, в якій він виріс, в якій почав розпізнавати світ. І жили всі разом довго і щасливо.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

36 (5493). Лисеня Хан. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Співак Тетяна Миколаївна (1929). Черкаська область, Городищенський район, Зелена Діброва