Українські народні казки

Лисиця заводить вовка в западню

Українська народна казка про тварин

Одному чоловікові під лісом пустошили дики кукурудзи. Вийшов він раз уночі з трубков та й каже: «Я їх мушу допильнувати». Приходить, а то свиня з пацятами розклалася собі в кукурудзах. Прийшов він, зачав трубіти, а вона як чує голос, а нічо не видить, то тікає, а як видить чоловіка, що трубить, та й біжить до него і хоче з’їсти. І вздрів він, що вна ся не боїть, біжить до него, а він з страху виліз на явір. Вона прийшла під явір, подивилася, що йому нічо не зробить, бо він високо, і пішла назад у кукурудзи; наїлася кукурудзів; зробився досвіток, пішла вона в ліс. Прийшлося рано, той злізає з явора, прийшов додому, взяв рискаль і копає яму на самім трахті, куда звірина ходить. Але як копав, то ніхто не видів, лиш лисиця. І він викопав, прикрив травов і пішов додому. А то яма була в споді широка, а вгорі вузенька. Прийшла лисиця, пообзирала та й каже: «Отут я заведу свого багатого вовка».

І втішилася, прилітає до вовкової діри та й каже: «Сватку, ви маєте такої баранятини! До чого то м’ясо, то худе; ходіть під село, там свині люди вивозять — дуже гинуть — то собаки кигають, а ми аби хоть не покушали?» Утішився вовк дуже і каже: «Дякую тобі за се, що-с мені дала знати, то ж ходім».

Ідуть лісом, ідуть, але недалеко тої ями каже лисиця до вовка: «Ану, хто буде борше бігти? Ти є великий звір, сильний, хто буде борше бігти?» Лики обоє, лики, лисиця ніби його перебігає, а вовкові встидно стало, що аби така лисиця перебігла такого вовка, надлетів над яму та й впав в яму. Обзирається в ямі та й каже: «То тут є свинятина?» А вна ся засміяла до него та й каже: «Так, так, не хотів-ис їсти баранятину, не будеш і свинятину». Вовк гірко заплакав і чекає далі в ямі, бо вискочити не може, була дуже глибока.

Виходить рано той чоловік та й каже: «А то й вовчики поїдали мої кукурудзи?» Вовк став, видивився на него та й каже: «Ще-м зроду не їв, чоловіче, кукурудзів; мене тут лисиця запровадила». Тогди розлючений чоловік взяв залізні вила, зачав ждюханити вовка в ямі і випустив з него кишки. Відтак прикидав перстев; а лисиця ґаздувала з його м’ясом, аж поків на ню не прийшов час.

Походження та примітки

Лисиця заводить вовка в западню. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 30, Зап. І. Волошинський в 1913 р. у с. Далешове Городенківського пов. (Гуцульщина). Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 114—115.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.