Українські народні казки

Лисиця та журавель

Українська народна казка Полтавщини

Лисиця з журавлем затоваришували. От вона й просить журавля:

— Навчи мене літати, а я тебе навчу, як тут зимувати.

Забрала вона журавля до себе в нору, а той і питає:

— Скільки в тебе, лисичко, думок?

— У мене аж сім думок, — відказала хвастуха лисичка, — а в тебе, журавлику, скільки?

— А в мене, — каже смиренний журавель, — тільки дві: як курлу, так курлу.

— Ось лежи ж ти, журавлику, — каже лисичка, — тут, коло нори, а я тебе багном обляпаю. А як прийдуть стрільці, ти лежи нерухомо, щоб вони з тобою не робили. Ті будуть тебе вертіти, перекидати з боку на бік та й скажуть: лисиця задавила... А я тим часом вибіжу з нори та й побіжу. Вони, побачивши мене, покинуть тебе та поженуться за мною. А ти тим часом і полетиш.

І справді, наспіли стрільці, вертіли журавля, вертіли, запримітили й нору лисиччину та й кажуть:

— Це лисиця його задушила і заволокла сюди. Ось і нора її.

А тут і лисиця винирнула та й навтіки. Стрілець у погоню за нею, а журавель закурликав, знявся і полетів собі. Стрільці не зловили нікого. Потім зійшлися лисиця й журавель. Та рятівниця своє провадить:

— Навчи ж мене, журавлику, літати.

А журавель каже:

— Сідай на мене та міцно тримайся.

Піднявся він вгору, а лисичка лесь! і впала на землю.

— Ні! Ти мене вище підійми! — каже лисиця.

Він ще вище підняв. Не втрималась лисиця, упала на пеньок та й убилась.

От тобі і сім думок! А в журавля дві, та правдиві!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

291 (7121). Лисиця та журавель. СУС 225А. Записав Азарян Богдан 2009 року. Дергай Марія Павлівна (1925). Полтавська область, Великобагачанський район, Степанівка

166 (8050). Лисиця та журавель. СУС порівн. 33. Записала Бевз Я. 2010 року. Непокритий І. М. (1927). Кіровоградська область, Новоархангельський район, Виноградівка

Лисиця та журавель

Українська народна казка Чернігівщини

Жив собі журавель. Він подружився з лисицею. От вона й покликала його в гості. Поклала лисиця на тарілку хліба з молоком, пригостила журавля. А він дзьобом намагався поїсти, але нічого не виходило.

Пішов журавель додому голодний. Через деякий час кличе він лисицю в гості. А сам наготував м’яса, хліба і поклав у глечик. Прийшла лисиця. Журавель поставив глечик та й каже:

— Пригощайся, лисичко!

А вона і так, і сяк намагалася своєю мордочкою їсти з глечика, та не зуміла. Так і пішла вона додому.

А журавель наївся і лишився задоволений. Так він перехитрив лисичку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

18 (4334). Лисиця та журавель. СУС 60. Записано 2008 року. Заєць Марія Михайлівна (1945). Чернігівська область, Городнянський район, Автуничі