Українські народні казки

Лисиця та мужик

Українська народна казка про тварин

Лисиця внадилася до одного чоловіка красти качок. От він узяв та й поставив на дірці капкан. От вона прийшла, дивиться: стоїть капкан.

— Іш, — каже, — де мужицькі хитрощі та мужицькі мудрощі! Постойте, я на вас, — каже, — вимочусь.

Обвернулась та й попалась хвостом у капкан. Тоді й каже:

— Дивись, воно вже і за хвіст бере; воно й шуток не зна. А воно держить.

— Пусти, пожалуста. Держить.

Коли це утром виходить дід. Побачив лисицю, хватив кийок та й біжить до лисиці. А вона:

— Тю, дурний! Куди ти біжиш?! Запінивсь, як собака. Гляди, до мене!?

— Та до тебе ж, — каже.

Та як блисне лисицю по голові! А лисиця тоді каже:

— Оттак! Був день — стала ніч!

Значить, він її як блиснув, так поночі стало зараз.

Походження та примітки

Лисиця та мужик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. Мартинович в 1891 р. на х. Скотарки (Харківщина) від X. Устименка. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 11-4, од. зб. 644, арк. 31.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.