Українські народні казки

Лисиця та їжак

Українська народна казка про тварин

Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак.

— Здоров був, їжаче!

— Здоровенькі й ви будьте, — відповів їжак і згорнувся клубочком.

— Як здоров’ячко?

— Спасибі.

— А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.

Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.

— Не можу, — відповідає. — Я ще не вмивався.

— А знаєш, — каже лисиця, — я тепер уже не їм м’яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..

— Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.

— Де це? — так і підскочила лисиця.

— За струмочком праворуч. Та куди ж ви?

— Побіжу, ніколи... І лисиці як не було. Розгорнувся їжак:

— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш... Та й потупав далі.

Походження та примітки

Лисиця та їжак. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. В. М. Моцик в 1969 р. у с. Городець Володимирецького р-ну Ровенської обл. від В. К. Купчишиного (49 р. ). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 801, арк. 7.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Лисиця та їжак

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було у лисиці тридцять три мудрості, а в їжака тільки три.

Один хазяїн вирощував виноград. Одного разу, коли він обходив виноградник, побачив, що хтось краде виноград. Вирішив чоловік піймати злодюгу і поставив на стежці капкан.

Пішли лисиця з їжаком по виноград. Лисичка йшла перша. І тут біда! Вона попадає у капкан. Плаче і благає лисиця:

— Їжаче, виручай! У тебе три хитрості, відкрий мені першу!

Їжак каже:

— Лежи і не ворушись. Прикинься, що ти мертва. Коли хазяїн тебе знайде, то зрадіє, що буде бабі комір. А коли тебе покладе у сінях та піде хвалитися бабі, що лисицю впіймав, ти і втечеш.

Так і сталось. Дід пішов, а лисиця втекла до їжака. Прийшла і знову каже:

— Підемо по виноград!

Коли дід побачив, що лисиці немає в сінях, про себе сказав:

— Ну почекай, хитрюще, я тебе провчу.

Взяв він лопату і пішов на виноградник. На стежці викопав яму.

На другий день лисиця і їжак знову пішли красти виноград. Хитра лисиця пропускає їжака вперед. Він і потрапив у яму. Просить у лисички порятунку:

— У тебе тридцять три хитрості, відкрий мені одну. Врятуй!

А лисиця каже:

— Не можу!

Їжак заплакав і до лисиці:

— Ну, давай попрощаємось!

Лисиця відповіла:

— Давай!

Опустила вона морду в яму, щоб поцілувати їжака, а він вкусив її за язик. Лисиця тріпнула головою, і їжак опинився на волі. Оце була друга їжакова хитрість, а ще одна залишилась при ньому!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Компанієць Дмитро Феодосійович (1927 року народження), Дніпропетровська область, Петриківський район, Перше Травня
82 (7231). Лисиця та їжак. СУС — . Записала Вощина Тетяна 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.