Українські народні казки

Лисиця і глечик

Українська народна казка Полтавщини

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати пшеницю. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:

— Де б це глечика поставити в спрагу?

— Постав, стара, під кущем.

Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та жнуть.

Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить та й ходить, крутить головою туди-сюди та й каже:

— Ну, глечику, пожартував і годі. Випусти мою головоньку!

А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.

— Підожди ж, клятий глечику! — каже лисичка. — Ось я тебе втоплю.

Побігла вона до річки. Устромила голову в воду. Наповнився глечик, а лисиця шасть і скупалася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

193 (4863). Лисиця і глечик. СУС 68В. Записано 2008 року.
Оповідач: Гольда Клавдія Андріївна (1953 року народження), Лукім’я, Оржицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.