Лисиця і глечик
Українська народна казка Кіровоградщини
Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жито жати і взяли з собою молоко у глечику. Прийшли, а баба каже:
— Де б це нашого глечика поставити?
— Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда, поставила і пішли вони жати. Жнуть, сонечко пригріває. Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою і приказує:
— Глечику-братику, випусти мою голівоньку!
А глечик не випускає.
— Підожди же, клятий! Ось я тебе утоплю!
Побігла до річки. Нахилила голову, а глечик набрався води та й потягнув лисичку на дно.
Лисиця і глечик
Українська народна казка Чернігівщини
Жили-були собі дід та баба. Пішли вони в поле жито жати. Взяли з собою глечик молока. Прийшли в поле, а баба каже:
— Куди б оце глечик поставити в таку спеку, щоб не нагрівся?
— Постав, стара, під кущем.
Так і зробила. Пішли вони жати. Жнуть та жнуть. Аж ось полем біжить лисичка. Угледіла глечик, випила з нього молоко, а голову назад не витягне. Бігає, крутить головою, причитає:
— Ну глечику, милесенький, пожартував та й досить! Випусти мою головоньку!
А глечик не одпускає, хоч ти що не роби.
— Підожди ж проклятий, — каже лисиця, — ось я тебе утоплю.
Побігла вона до річки, встромила голову у воду. Наповнився глечик водою, а лисиця шусть і скупалася.
Лисиця і глечик
Українська народна казка Полтавщини
Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати пшеницю. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:
— Де б це глечика поставити в спрагу?
— Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та жнуть.
Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить та й ходить, крутить головою туди-сюди та й каже:
— Ну, глечику, пожартував і годі. Випусти мою головоньку!
А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.
— Підожди ж, клятий глечику! — каже лисичка. — Ось я тебе втоплю.
Побігла вона до річки. Устромила голову в воду. Наповнився глечик, а лисиця шасть і скупалася.