Лисиця і глечик

Українська народна казка Кіровоградщини

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жито жати і взяли з собою молоко у глечику. Прийшли, а баба каже:

— Де б це нашого глечика поставити?

— Постав, стара, під кущем.

Баба послухала діда, поставила і пішли вони жати. Жнуть, сонечко пригріває. Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить, крутить головою і приказує:

— Глечику-братику, випусти мою голівоньку!

А глечик не випускає.

— Підожди же, клятий! Ось я тебе утоплю!

Побігла до річки. Нахилила голову, а глечик набрався води та й потягнув лисичку на дно.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

199 (8096). Лисиця і глечик. СУС 68В. Записала Маніта Настя 2010 року. Маніта Марія (1946). Кіровоградська область, Ульянівський район, Лозувата

Лисиця і глечик

Українська народна казка Чернігівщини

Жили-були собі дід та баба. Пішли вони в поле жито жати. Взяли з собою глечик молока. Прийшли в поле, а баба каже:

— Куди б оце глечик поставити в таку спеку, щоб не нагрівся?

— Постав, стара, під кущем.

Так і зробила. Пішли вони жати. Жнуть та жнуть. Аж ось полем біжить лисичка. Угледіла глечик, випила з нього молоко, а голову назад не витягне. Бігає, крутить головою, причитає:

— Ну глечику, милесенький, пожартував та й досить! Випусти мою головоньку!

А глечик не одпускає, хоч ти що не роби.

— Підожди ж проклятий, — каже лисиця, — ось я тебе утоплю.

Побігла вона до річки, встромила голову у воду. Наповнився глечик водою, а лисиця шусть і скупалася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

231 (4419). Лисичка і глечик. СУС 68В. Записано 2008 року. Бондар Парасковія Іванівна (1934). Чернігівська область, Ічнянський район, Рожнівка

Лисиця і глечик

Українська народна казка Полтавщини

Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати пшеницю. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:

— Де б це глечика поставити в спрагу?

— Постав, стара, під кущем.

Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та жнуть.

Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить та й ходить, крутить головою туди-сюди та й каже:

— Ну, глечику, пожартував і годі. Випусти мою головоньку!

А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.

— Підожди ж, клятий глечику! — каже лисичка. — Ось я тебе втоплю.

Побігла вона до річки. Устромила голову в воду. Наповнився глечик, а лисиця шасть і скупалася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

193 (4863). Лисиця і глечик. СУС 68В. Записано 2008 року. Гольда Клавдія Андріївна (1953). Полтавська область, Оржицький район, Лукім’я