Українські народні казки

Лисиця і дрозд

Українська народна казка Бойківщини

У лісі була глибока яма, виверть, що вода висукала. Надійшов зайчик і впав у тоту яму. І нікуди не вилізе, бо глибоко. Підійшла й лисичка і тоже впала в ту яму. Надійшов медвідь і впав у ту яму тоже. Сидять вони там, поголодніли і кажуть:

— Нам треба когось з’їсти, бо ми дуже голодні.

Рішають з’їсти зайчика. А що з зайчика? Він же маленький. З’їли його й голодні далі. Тоді лисиця береться до медведя. І загризла його. З’їла лисиця й медведя. І знову голодна. Дуже зголодніла. Дивиться, дроздик над тою ямою гніздечко має.

— Дроздику, вирятуй мене з тої ями. А як не вирятуєш, то я твої дрозденята поїм.

Носить дроздик патички в яму, носить, щоб лисичку вирятувати. Закидав яму, і лисичка з ями вискочила. А тоді каже:

— Дроздику, нагодуй мене, бо я дуже голодна. А як ти мене не нагодуєш, то я твої пташенята поїм.

Маленька дівчинка несла батькови в поле їсти. А дроздик наперед дівчинки. І все так близенько до неї, щоб дівчинка хотіла його зловити. Дівчинці важко було з кошиком бігти за дроздиком, положила вона кошичок на дорогу. Думала, що спіймає дроздика. Біжить за ним. А лисичка підбігла і з кошичка все поїла. Уже нагодував дроздик лисичку.

Відтак каже лисичка:

— Дроздику, дроздику, я дуже пити хочу. Напій мене.

Віз дядько бочку води для людей на поле. А дроздик усе по ті бочці скаче та все «чирик-чирик», «чирик-чирик». А фірманови то надоїло, та й хотів він ударити дроздика патиком. Ударив патиком по бочці, обруч лопнув, і вода виллялася на дорогу. Лисичка підбігла і ся напила.

Та й каже:

— Дроздику, дроздику, зроби так, щоб я засміялася.

А там бігали собаки. Дроздик скаче по дорозі, а собаки за ним, ходять його їмити. А він не дається. Собаки скачуть і не можуть його їмити. І лисичка насміялася з того.

Та й каже:

— Дроздику, дроздику, зроби так, щоб я поплакала. Тоді сіла, а дроздик зачав утікати від псів та й навів їх на лисичку. А пси її зловили і розірвали. І не поїла вона у дроздика пташенят.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Сопіт, Сколівського району, Львівської області
19 грудня 1990 року
Оповідач: Колосовська Настя Дмитрівна (1921)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.