Українські народні казки

Лисиця і куріпка

Українська народна казка Чернігівщини

Недалеко од села, у лісі, жила лисиця. Жила з того, що усіх дурила і думала, що найхитріша. Та колись ото на полянці побачила вона куріпку, яка серед білого дня дрімала, та й питає у неї:

— Як ото можна вдень спати?

— А так і сплю. Кладу під крило голову і сплю. Ось глянь!

Куріпка голову під крило заховала, а лисиці цього тільки й треба цього плиг на неї, хап і понесла. Біжить коло ставка, а там дядько з вудочкою сидить і рибу ловить. Побачив лисицю і в крик:

— Дивіться, дивіться, серед білого дня лисиця куріпку несе!

А куріпка тихенько на те:

— І чого йому встрявати!

«Еге ж,- подумала лисиця, — зараз і я його полаю». Тільки зуби розціпила, не встигла і слова сказати, а куріпка шусть з рота і бувай така. Знялась на крила та й полетіла. Облизалась руда та й каже:

— Перше як ляси точити, треба головою робити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

172 (4317). Лисиця і куріпка. СУС —. Записано 2008 року. Шуляч Ганна Степанівна (1917). Чернігівська область, Бахмацький район, Митченки