Лисиця і яструб
Українська народна казка Поділля
Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому камені. Підбігла до яструба лисиця і вхопила його.
— Ой, не їж мене! А я тобі знесу яйце завбільшки з твою голову.
«Ох і пощастило мені», — подумала лисиця. Розтулила зуби. А яструб злетів, сів на дерево.
— Дам я тобі три поради. Перша: ніколи не вір абикому. Друга: не засмучуйся через дрібниці. Третя: що схопила, те тримай міцно.
Лисиця і яструб
Українська народна казка Полтавщини
Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому камені. Підбігла до нього лисиця і схопила гострими зубами.
— Ой, не їж мене! — заблагав яструб. — відпусти. А за те я знесу тобі яйце, завбільшки з твою голову.
«Ох і пощастило мені, — подумала лисиця, — такого птаха впіймати». Розтулила вона зуби і випустила птицю. А яструб сів на гілку і почав дражнити лисицю:
— Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою голову, бо не можу. Зате дам тобі три поради. Не вір абичому, не засмучуйся через дрібниці. І якщо впіймала, то тримай міцно.