Українські народні казки

Лисиця, що мала мішок хитрощів, і кіт

Українська народна казка про тварин

Якось у лісі здибалися лисиця з котом. Кіт уклонився їй низенько й мовив:

— Добридень, лисичко-сестричко! Як ся маєш у тяжкі часи? Лисиця подивилася на котика згорда й не знала, чи варто йому відповідати. Вона крикнула:

— Як ти смієш, дурню, про таке мене питати?! Котюга нещасний! Ти вчений хоч трохи?

— Та вчений, лисичко...

— Хто тебе вчив?

— А біда, лисичко.

— Що вмієш робити?

— Ну, скочити на дерево і врятуватися від псів, коли вони женуться за мною.

— Все то є дурниці... Я, ади, добре вивчена. А опріч того, маю мішок хитрощів. У тебе їх немає і ніколи не буде. Ходи зі мною й дечого навчишся...

Раптом показався мисливець із псами.

Кіт скочив до дерева, видряпався по стовбуру і сховався між гіллям. Лисичка-сестричка попала псам у зуби. Кіт гукнув із дерева:

— Пані лисице, розв’яжіть мішок із хитрощами!

Лисичка не озвалася, бо вже не було як: язик задубів, очі посоловіли.

Походження та примітки

Лисиця, що мала мішок хитрощів, і кіт. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 105. Зап. М. Г. Івасюк у с. Слобода Новоселицького р-ну Чернівецької обл. від Д. Гуменюк. Час запису не зазначений. Казки Буковини. Запис та літературна підготовка текстів М. Г. Івасюка. Упорядкування М. Г. Івасюка та В. С. Басараба, Ужгород, 1973., стор. 111.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.