Українські народні казки

Лисиця-сповідниця і півень

Українська народна казка про тварин

Вийшла лиса у темні ліса, видать одні тілько небеса, і розкинула свої мислі, як би в світі прожить і трибушку наповнить. На цей случай петушок неподалеку з дерева громко закричав. Підходить до його лиса близенько, кланяється йому низенько: «Здрастуй, петушок, мій миленький дружок!» — «Здорово!» — «Злізай, братику, додолу та побалакаєш зо мною». — «Е, — каже петушок, — всякому не вір, скажи прежде, що ти є за звір». — «Я — звір-лисиця, всім сповідниця». — «А чого ж на тобі нема ні потрях, ні риз?» — «Нащо мені ризи, як сама рижа». — «О, мать-лисиця, ти, кажуть, дурить превелика майстриця; а мені самому прийшло оце на думку, як з’їла колись ти курку. А вчора біг я з попівського двора, так бачив, що з мого брата лежить одне тільки пір’я. Кажуть, що ти його з’їла». — «Ні, петушок, мій миленький дружок, я брата твого не їла; я всіх курей, як мати рідна, жаліла. А чув ти, як курочка утреню піла, тоді совушка петушка з’їла».

Петушок ослезився, на низ з дерева спустився. Підходе лиса до його близенько, кланяється йому низенько, бере його за біле пір я, несе за темні кущі, там його з’їла і трибушку свою наповнила.

Пішла водиці пити, щоб потім всласть спочити. Найшла ставок, а там поживи жде голодний вовк. Вовк схватив її за спину і зняв з неї овчину.

Походження та примітки

Лисиця-сповідниця і півень. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 61/І. Зап. П. Іванов у с. Преображенна Куп’янського пов. Харківської губ. від X. Сільченкової. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 72—73. Паралелі: Драго мано в, стор. 363; Афанасьєв, стор. 25—27; Сборник великорусских сказок архива Русского географического общества. Издал А. М. Смирнов, вып. 1, 2, Пг., 1917., стор. 756; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 460; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 179, 214—215. Один з варіантів цієї казки був записаний в 1930 р. і на Білоцерківщині (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 744, арк. 43).

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.