☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Лисичка в суддях
Українська народна казка Полтавщини

Якось два котики роздобули грудочку сиру. Стали думати-гадати, як його по правді поділити.

Один каже:

— Треба ділити повздовж.

А другий як зарепетує:

— Ні, краще впоперек.

Отак і сперечалися. Аж бігла лисичка, зупинилася та й питає:

— А що ви сперечаєтеся?

— Та ось, — відповідають, — ніяк не можемо сир поділи порівну.

— Дайте, я вам поділю.

Взяла сир, перекусила, а тоді каже:

— Тут один шматочок більший, треба порівняти.

Та й надкусила. А тоді побачила, що вже другий став більший, і того надкусила. Так рівняла, поки не залишилося два зовсім маленькі шматочки.

— Ось тепер по правді, — каже.

— Це добре, що по правді, — кажуть котики, — але ти багато нашого сиру з’їла.

— Зате я вас поділила.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

128 (7126а). Лисичка в суддях. СУС 51***. Записала Калюжна Юлія 2009 року. Стогній Світлана Вікторівна (1946). Полтавська область, Кобеляцький район, Білики

Лисичка в суддях
Українська народна казка Чернігівщини

Двоє котиків здобули собі хитромудро клинчик сиру. Потягли з ним далі і почали міркувати, як його краще поділити, щоб не було кривди ні тому, ні тому, щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

— Поділим отак, упоперек.

А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж.

Отак і сперечалися. Коли се біжить лисичка і побачила котиків, побачила сир, спинилася й питає:

— А що тут у вас таке? Про що клопочетесь?

— Так і так, — говорять котики, — ось не знаємо, як нам краще поділити клинчик сиру.

— Е, — каже лисичка, — се можна дуже добре зробити. Ось дайте я вас поділю!

Котики й дали їй, щоб розділила. Лисичка переділила сир надвоє, далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти.

Та й над’їла одного шматочка.

— А тепер, — каже, — оцей більший, треба його трохи підрівняти, щоб по правді було. Не можна, щоб котрому з вас кривда була!

І знов над’їла. Та так „рівняла», рівняла — то того шматочка над’їсть, то того — поки стало дві зовсім маленькі грудочки.

— Ну, — каже лисичка, — оце ж маєте тепер вже зовсім однаковісінькі шматочки, — хоч і на вагу покладіте!

— Ну добре, — кажуть котики, — але ж ти багато нашого сиру з’їла! За віщо ж ти стільки нашого добра взяла?

— Як за віщо? — одказала лисичка. — А я ж вас зате поділила!

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

13 (6059). Лисичка в суддях. СУС 51***. Записано 2008 року. Биконь Олексій Данилович (1931). Чернігівська область, Щорський район, Смяч