Лисичка та ведмідь
Українська народна казка Поділля

Жили собі лисичка та ведмідь. І от одного разу вирішили вони піти в поле, копати бараболю. На обід взяли з собою гладущик з медом та паляницю і пішли на обід.

Копають, копають. Копають, копають, аж тут лисичка зморилася і каже ведмедю:

— Чуєш, мене кличе кума.

Сказала це і пішла. А сама підійшла до торбинки з’їла кусочок паляниці, полизала меду, а потім знову прийшла і копає.

Копають, копають, і лисичка знов каже до ведмедя:

— Ой, ти чуєш, мене сестричка кличе.

Сказала і побігла. Сама з торбинки достала паляницю, відламала кусочок, полизала меду з глечика, і знов прийшла і дальше копає. Копають, копають а лисиця знов каже ведмедю:

— Чуєш, чуєш, мене знов подруга кличе.

І побігла. Сама достала останній кусок паляниці, долизала мед і прийшла до ведмедя. Ведмідь не звертає на неї уваги і навіть не думає, що вона все з’їла, а робить дальше. От він вже втомився і каже до лисиці:

— Ходи пообідаєм!

Лисиця тихо відказує:

— Ну ходи.

Приходять вони до торбинки. Ведмідь розкрив, подивився, аж там нічо нема. Він до лисиці, а вона давай все на куму, тоді на подругу. Тоді ведмідь так оскаженів, що взяв палицю і давай бігти за лисичкою. Вона забігла аж у нору. Ведмідь запхав палку у нору і подумав, що схопив нею лисицю, а насправді він зачепив за корінці, а лисичка побачила це і давай кричати:

— Ой, ведмедику-братику, не тягни, бо ти мене піймав за ногу.

Тоді ведмідь перевернув палку і знов зачепив за корінці. А лисиця кричить:

— Ой, ведмедику-братику, відпусти, ти мене злапав за хвостика.

Ведмідь подумав, що він провчив лисицю, але насправді це не так, він не зміг її достати і провчити.

Тоді він покричав, покричав, кинув палку до землі і сказав, що більше ніколи з такими брехунами, як лисиця не буде дружити.