☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Лисичка та журавель
Українська народна казка Поділля

Були собі лисичка й журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі. Кличе лисичка журавля до себе в гості:

— Приходь,— каже,— журавлику, приходь, лебедику! Я для тебе, як для себе.

От приходить журавель на ласкаві запросини. А лисичка наварила кашки з молоком, розмазала по тарілці та й припрошує:

— Призволяйся, журавлику, призволяйся, лебедику!

Журавель до кашки — стукав, стукав дзьобом по тарілці — нічого не вхопить. А лисичка як узялася до страви — лизь та лизь гарненько язиком, поки сама всю кашу чисто вилизькала. Вилизькала та до журавля:

— Вибачай, журавлику,— що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

— То спасибі ж,— мовить журавель.— Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.

— А прийду, журавлику, прийду, лебедику!

На тому й розійшлися. От уже лисичка йде до журавля в гостину. А журавель наварив такої смачної страви: узяв і м’яса, й картопельки, й бурячків — усього-усього, покришив дрібненько, зварив, склав у глечичок з вузькою шийкою та й каже:

— Призволяйся, люба приятелько, не соромся!

От лисичка до глечика — голова не влазить! Вона сюди, вона туди, вона й боком, і лапкою, і навстоячки, і зазирати, й нюхати. Нічого не вдіє!

А журавель не гуляє: все дзьобом у глечик, усе в глечик. Помаленьку-помаленьку — та й поїв, що наварив. А тоді й каже:

— Оце ж,— каже,— вибачай, лисуню, що мав, то тим і приймав. Та вже більше нічого не маю на гостину.

Ох і розгнівилася ж лисичка! Так розсердилася, що й подякувать забула, як годиться, чемним бувши. Так-то їй журавлева гостина до смаку припала!

Та від того часу й не приятелює з журавлями.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

120 (6520). Лисичка та журавель. СУС 60. Записано 2009 року. Коник Віталій Євгенійович (1949). Вінницька область, Калинівський район, Павлівка

Лисичка та журавель
Українська народна казка Полтавщини

Жили собі лисичка та журавель. Зустрілися вони, а лисичка каже:

— Журавлику, приходь до мене в гості.

А журавлик каже:

— Добре. Я прийду.

Лисичка наварила кашки і по тарілочці тоненько розмазала. Прийшов журавлик до лисички, а вона ждала його. Подала кашку, а журавлик дзьобом стук-стук по тарілочці і нічого не може взяти. Тоді лисичка язичком усе злизала.

— Журавлику, милий, чим було, тим і пригостила, — сказала вона.

Подякував журавлик і запросив лисичку до себе в гості. Пішов додому, узяв глечик з довгою шийкою, накидав туди усього.

А лисичка іде та й думає: «Оце вже наїмся». Журавель подав страву, а лисичка дістати нічого не може. Тоді він швидко поклював і каже:

— Чим було, тим і пригостив.

Лисичка, не подякувавши, й пішла. А сама собі сказала:

— Більше не буду з журавлями дружити.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

29 (4621). Лисичка та журавель. СУС 60. Записала Проказа Аліна (5 клас) 2008 року. Плужник Варвара Іванівна (1924). Полтавська область, Лохвицький район, Луценки