Українські народні казки

Лисичка та журавель

Українська народна казка Поділля

Були собі лисичка й журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі. Кличе лисичка журавля до себе в гості:

— Приходь,— каже,— журавлику, приходь, лебедику! Я для тебе, як для себе.

От приходить журавель на ласкаві запросини. А лисичка наварила кашки з молоком, розмазала по тарілці та й припрошує:

— Призволяйся, журавлику, призволяйся, лебедику!

Журавель до кашки — стукав, стукав дзьобом по тарілці — нічого не вхопить. А лисичка як узялася до страви — лизь та лизь гарненько язиком, поки сама всю кашу чисто вилизькала. Вилизькала та до журавля:

— Вибачай, журавлику,— що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

— То спасибі ж,— мовить журавель.— Приходь же, лисичко, тепер ти до мене в гості.

— А прийду, журавлику, прийду, лебедику!

На тому й розійшлися. От уже лисичка йде до журавля в гостину. А журавель наварив такої смачної страви: узяв і м’яса, й картопельки, й бурячків — усього-усього, покришив дрібненько, зварив, склав у глечичок з вузькою шийкою та й каже:

— Призволяйся, люба приятелько, не соромся!

От лисичка до глечика — голова не влазить! Вона сюди, вона туди, вона й боком, і лапкою, і навстоячки, і зазирати, й нюхати. Нічого не вдіє!

А журавель не гуляє: все дзьобом у глечик, усе в глечик. Помаленьку-помаленьку — та й поїв, що наварив. А тоді й каже:

— Оце ж,— каже,— вибачай, лисуню, що мав, то тим і приймав. Та вже більше нічого не маю на гостину.

Ох і розгнівилася ж лисичка! Так розсердилася, що й подякувать забула, як годиться, чемним бувши. Так-то їй журавлева гостина до смаку припала!

Та від того часу й не приятелює з журавлями.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

120 (6520). Лисичка та журавель. СУС 60. Записано 2009 року.
Оповідач: Коник Віталій Євгенійович (1949 року народження) Павлівка Калинівський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Лисичка та журавель

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі лисичка та журавель. Зустрілися вони, а лисичка каже:

— Журавлику, приходь до мене в гості.

А журавлик каже:

— Добре. Я прийду.

Лисичка наварила кашки і по тарілочці тоненько розмазала. Прийшов журавлик до лисички, а вона ждала його. Подала кашку, а журавлик дзьобом стук-стук по тарілочці і нічого не може взяти. Тоді лисичка язичком усе злизала.

— Журавлику, милий, чим було, тим і пригостила, — сказала вона.

Подякував журавлик і запросив лисичку до себе в гості. Пішов додому, узяв глечик з довгою шийкою, накидав туди усього.

А лисичка іде та й думає: «Оце вже наїмся». Журавель подав страву, а лисичка дістати нічого не може. Тоді він швидко поклював і каже:

— Чим було, тим і пригостив.

Лисичка, не подякувавши, й пішла. А сама собі сказала:

— Більше не буду з журавлями дружити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

29 (4621). Лисичка та журавель. СУС 60. Записала Проказа Аліна (5 клас) 2008 року.
Оповідач: Плужник Варвара Іванівна (1924 року народження), Луценки, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.