Лисичка і глечик
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Жили собі дід та баба. Пішли вони у поле жито жати. На полудень взяли собі глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба і каже дідові:
— Де б оце глечик з молоком поставити?
— Постав, стара, молоко в кущик.
Баба послухала діда і поставила молоко в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже:
— Ну, глечичок, пожартував та й буде уже, випусти мою головоньку. Буде ж тобі, голубчику, буде!
Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.
— Підожди ж, проклятий глечик! Не одстанеш, так я тебе утоплю!
Прибігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, сунула голову в воду і набрався повний глечик води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.
Лисичка і глечик
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Одного разу пішли чоловік з жінкою у поле жати. Взяли з собою глечик молока та ще дещо попоїсти. Прийшли вони на поле, що було коло лісу, та й почали жати. А вузлик з їжею та глечик молока лишили в кущах.
З лісу вибігла лисичка, заглянула — смачненьке, та й до їжі. Поїла, що було, а потім всунула голову у глечик з молоком, випила його, а назад витягти ніяк не може. Лисичка і так і сяк головою крутить, а глечик її не відпускає. Почала лисичка просити глечика:
— Відпусти мене, голубчику.
А глечик ніяк не відпускає. Лисичка розсердилась на глечика та й ну кричати:
— Ану відпусти, противний, а то втоплю тебе.
А глечик і далі не відпускає. Тоді лисичка вже зовсім розізлилась, та й побігла до ставка глечика топити. Топить та кричить:
— Негіднику ти, паскуднику....
Тим часом вода наповнила глечик, та й потягнув він лисичку за собою на дно.
Лисичка і глечик
Українська народна казка Чернігівщини
Пішли чоловік і жінка в поле пшеницю жати. Взяли глечик молока з собою, поставили під кущем у холодочку, а самі пішли жати. Жнуть і жнуть, біжить лисичка. Глянула, встромила голову в глечик, випила молоко, а голови назад ніяк не витягне.
— Ну, глечик, не балуйся, давай мені голову!
А глечик не оддає.
Качалась вона, качалась під кущем, витягала, витягала — не витягне голови з глечика.
— Ну, клятий же глечику, ось побіжу я до криниці і втоплю тебе!
Пішла з глечиком, встромила глечик в воду, а глечик набрався води і шусть у криницю. Так потягнув лисичку за собою і втопилася вона.