Лисичка і журавель Українська народна казка Кіровоградщини
Лисичка з журавлем дуже дружили, навіть кумами стали. Один раз лисичка покликала журавля в гості:
— Приходь, куме! Приходь, дорогий!
Зібрався журавель до лисички в гості. А вона тим врем’ям наварила каші з молоком, розмазала по тарілці і поставила перед кумом щоб він їв.
— Їж, куме, їж, дорогенький, сама варила.
Журавель стукає дзьобом по тарілці і піймати нічого не може. А лисичка тим врем’ям кашку всю сама поїла. Та ще й вибачення попросила в журавля, що нема більше каші. Журавель подякував кумі за гостини і запросив до себе в гості.
На другий день приходить уже лисичка до журавля. Він наварив м’яса, буряків, картоплі, квасольки, порізав на маленькі шматки і склав у високий глечик. А горщик той був з вузенькою шийкою. Поставив перед лисичкою та
1Зверніть увагу, що та ж сама розповідачка попередню казку (про Петра Першого) подала на російській мові, а цю — на українській. (М. Зінчук).
й припрошує:
— Їж, кумо, їж, дорогенька!
Гарно пахне їжа в горщику. Встромляє в нього свою голову лисиця, а дістати не може. Крутиться кругом горщика, але нічого зробити не може. А журавель тим часом дзьобає їжу та й виїв усе.
— Вибачай, кумонько, — сказав він, — чим багаті, тим і раді. Більше я на цей раз нічого не приготував.
Ось так і закінчилася дружба між лисичкою і журавлем.
Лисичка і Журавель Українська народна казка Чернігівщини
Зустрілися журавель і лисичка. От вони й потоваришували. Лисичка запрошує журавля:
— Журавлику, прийди до мене в гості.
Журавлик зрадів, думає: «От прийду, пообідаю».
Приходить журавлик, а лисичка понасипала всякої їжі в маленькі блюдечка. Ходив він, ходив, їсти хочеться, а не може. Дзьоб у нього довгий, а їжа на дні тарілочок. Так він і пішов додому голодний. «Ну, — думає, — лисичко, я тебе провчу. От і я тебе запрошу в гості». Пройшов якийсь час і він каже:
— Лисичко, я до тебе в гості приходив і ти до мене приходь.
— Прийду, — каже лисичка. А сама зраділа, думає: «От прийду до журавлика і медку там поїм».
А журавлик все підготував у таких кухликах та гладушечках, щоб туди лисиччина голова не влізла. Приходить лисичка в гості, а він всі кухлики розклав — там мед, там молочко та все таке добре.
— Сідай же, лисичко, будемо вечеряти.
Журавлик то в той глечик, то в інший свого дзьобика встромить. А лисичка кругом бігає, бігає і поїсти не може.
«Оце я тебе провчив, — думає журавлик, — щоб ти була добродушна».
Так лисичка і пішла додому голодна.
Лисичка і журавель Українська народна казка Чернігівщини
Жив був собі журавель і була в нього в кумах лисичка. От вирішив він запросити її в гості. Наварив кашки ріденької, насипав у глечик поставив на стіл, а сам став її дожидать.
Увечері приходить до нього лисичка кума. От він її запрошує до столу, а лисичка і рада. Стала вона пригощатись, а не може нічого з глечика дістать. І сяк, і так, і перетак, а нічого не виходить.
Пооблизувалась вона і стала прощатись. Через деякий час лисичка вже запросила в гості до себе журавля. Готувалась як могла, зварила молочну кашу, масельцем присмачила і в міленьку тарілочку насипала. Наділа намисто, нову кохту і сіла журавля ждать.
От вечором іде до неї кум журавель. Вона його зустріла гарненько і посадила за стіл. Дивиться журавель на кашу, а їсти не може, бо в мілке насипано. Розсердився він на лисицю і з того часу журавель і лисиця більше не ходили разом кумувати.