Українські народні казки

Лисичка і тиковка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Їхав дядько дорогою та й загубив тиковку. Лежить вона проти вітру та й гуде. Коли це біжить лисичка:

— Бач, яке! Реве! Хоче злякати! От я тебе утоплю!

І як узяла держати лисичка тиковку за мотузочку, почепила на шию й подалась до річки. Стала тиковку топити, а та набирається води та й булькотить.

— Іч, — каже лисичка — ще й проситься! І не просись, не пущу!

От як тиковка води вже набралася, та й лисицю тягне у воду.

— Бач, яка! — обурено каже лисичка. — Попросилася, а це шуткує. Пусти-бо!

Насилу руда від неї вирвалась.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

69 (7216а). Лисичка і тиковка. СУС (68В). Записала учениця 6 класу Пойманова Марина 2009 року. Швець Марія Іванівна (1950). Дніпропетровська область, Павлоградський район, Привовчанське