Українські народні казки

Лисичка-суддя

Українська народна казка про тварин

ЛИСИЧКА-СУДДЯ — Українська Народна Казка Про Тварин
ЛИСИЧКА-СУДДЯ — Українська Народна Казка Про Тварин

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, — щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

— Давай поділимо отак, упоперек!

А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж!

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

— А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

— Так і так, — розказують котики, — ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

— Е, — каже лисичка, — це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти! Та й над’їла один шматочок.

— А тепер, — каже, — оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!

І знов над’їла. Та так рівняла, рівняла, — то той шматочок над’їсть, то той, — поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну, — каже лисичка, — оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!

— Ну, добре, — кажуть котики, — але ж ти багато нашого сиру з’їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

— Як — за віщо?! — одказала лисичка. — А я ж вас поділила!

Походження та примітки

Лисичка-суддя. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Перша в’язочка бубликів. Збірник казок. Тварини. Упорядкувала В. Чередниченко, К., 1921., стор. 3—4.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Художник ілюстрацій К. Шалварова

Лисичка-суддя

Українська народна казка Полтавщини

Двійко котиків здобули собі грудочку сиру. Одбігли подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й так поділити, щоб нікого не образити, щоб по правді було. Один котик і каже:

— Поділимо упоперек!

А другий каже:

— Ні, поділімо вздовж.

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, стала та й питає:

— Що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?

Коти їй розповіли, що не можуть сир поділити.

— Е, — каже лисичка, — це можна дуже добре зробити! Ось дайте я вам допоможу!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку надвоє, а далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти.

Та й над’їла один шматочок.

— А тепер, — каже, оцей шматочок більший, треба його порівняти, щоб по правді було. Не можна, щоб комусь кривда була.

І знову над’їла. Та так рівняла, то той шматочок, то той, поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну, — каже лисичка, — оце тепер шматочки однаковісінькі.

— Ну, добре, але ж ти багацько нашого сиру з’їла. За що ти так багато з’їла? — питають котики.

— Як за що? А я ж вас поділила!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

4 (4614). Лисичка-суддя. СУС 51***. Записала Шагановська Анастасія (6 клас) 2008 року.
Оповідач: Небрат Ганна Федорівна (1927 року народження), Лохвиця, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.