Українські народні казки

Лиска та горобець

Українська народна казка Поділля

Якось злетів з дерева горобчик на землю, бо знайшов дрібне насіннячко поклювати, та незчувся як лиска з-за куща хап, та й ухопила його за хвостик.

Вхопила, держить у пащі, та все й думає, як його хутенько заїсти. Зрозумів бідолаха, що життя його на волосинці та й вдався до хитрощів. Мовить лисиці:

— Ой, лисуню, лиско! Товаришував я з твоїм батьком. Що за лис був. Розумний, хитрий, хороший такий був.

— Угу, — каже лисиця, а сама міцно стискає щелепами хвостик горобцю.

— Ой, лисонько рудасю, радився не раз я з матір’ю твоєю. Ото мудра була, діло завжди казала — куди іншим лисицям до неї!

— Угу,- знову пробурмотала лиска, а горобчика то ще міцніше тримає.

— Ой, лисице — кумасю, знавав я твоїх братів та сестер. Що ж то за гарні та славні були! Сказано — хорошого роду.

— Угу, — знов відмовила лисиця.

— Але ж найкраща, найрозумніша, хитра та спритна ти, моя дорогенька ! У світі такої чудової лисуні немає! Правда ж?

Від такої гарної мови лисиця так зраділа, так запишалась, що забула про свою здобич, та гукнула на всю пащу:

— Так, так, так!

А горобчику того й треба — пурхнув на гілочку, та й бачила його лисиця! Облизнулась лиска, а горобчик мовить:

— Велику силу має облесливе слово...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

228 (6542). Лиска та горобець. СУС —. Записано 2009 року. Сушко Олена Гнатівна (1931). Вінницька область, Козятинський район, Сестринівка