Лисове серце
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давно-давно на березі нашої річки, у селі Крупське. Сидів там якось лис на березі й ловив рибу. Як бачить, що маленька рибка до берега підпливе, щоб на сонечку погрітися, бистро хапає її і їсть. Не сподобалось це великій рибі, що хазяйнує тут якесь чучело. Пішли до свого царя радитися. Цар вислухав їх уважно і каже:

— Тягніть це чучело сюди, на глибину. Ми його розпоремо, виймемо серце, з’їмо й будемо такі розумні, як той лис.

Підпливли дві рибини до лиса й кажуть:

— Добрий день, пане, чи не попливли б ви з нами? Чогось наш цар хоче вас бачити.

— З задоволенням! Як треба, то треба.

Пливе лис на рибі та й питає:

— А чого це я вашому царю потрібен? Мабуть ви цього і не знаєте.

— Неправда ваша, пане лис. Ми все знаємо. Цар казав, що треба ваше серце вийняти і з’їсти. Будемо тоді такі мудрі, як ви.

— Ну ви даєте! Чого ж ви мені раніше цього не сказали? Я ж серце дома залишив. Вертайтесь назад і ждіть мене коло берега, а я швидко принесу його сюди.

Повернули риби назад, плигнув лис на берег та й каже:

— Які ж ви бовдури! Хіба ви бачили когось, щоб ходив без серця?

Зрозуміли риби, що їм ніколи не дорівнятися до хитрого лиса.

Лисове серце
Українська народна казка Кіровоградщини

Було це давно-давно на березі Дніпра. Сидів там якийсь одинокий лис і ловив рибку. Як угледить маленьку рибку, яка пливе до берега, то хапає її та тріскає. Великій рибі не понравилося, що якесь опудало тут хазяйствує. Подумали і рушили до свого царя радитися. Цар послухав їх уважно і каже:

— Тягніть те опудало сюди, на глибину, ми тут його розпоремо, виймемо серце і з’їмо. Та й станемо мудрі, як той лис.

Ну і попливли дві рибини до лиса і кажуть, що їх цар чогось дуже хоче бачити лиса.

Пливе лис на рибі та й запитує:

— А чого це я вашому царю знадобився? Хоча, звідкіля вам це знати.

— Неправда ваша, пане лис! Ми все знаємо. Цар казав, що треба ваше серце вийняти та з’їсти, щоб помудрішати, як ви.

— От невдача! Чого ж ви раніше мені цього не сказали? Бо ж я серце вдома залишив. Повертаймо назад і ждіть мене біля берега, а я миттю принесу його сюди.

Повернули риби назад, а лис зійшов на берег і обізвав їх невченими, бо кожна людина носить серце з собою. Риби зрозуміли, що лис їх обдурив, та робити нічого — з берега його не дістанеш.

Лисове серце
Українська народна казка Чернігівщини

Ходив лис берегом над водою. Як побачить якусь маленьку рибку, то зразу схопить і з’їсть. Побачили це великі риби і стало їм образливо, що до їхнього царства якась руда бестія лізе. Попливли вони до свого короля за порадою. Король вислухав і каже:

— Приведіть його на дно. Тут ми заріжемо його, витягнемо серце, з’їмо і будемо такі ж розумні, як і лис.

Попливли риби виконувати наказ. Підпливли до берега та й кажуть:

— Просим пана адвоката, чи не попливли б ви з нами? Вас кликав наш король.

— А чого б і ні? — сказав лис, сідаючи на рибу. — Як треба, то треба. А ви часом не знаєте, що королеві од мене треба?

— Знаємо, як не знати. Він казав, що треба ваше серце з’їсти. Тоді ми станемо такі ж розумні і хитрі.

— Як так, то завертайте назад, бо я серце дома залишив. Я побіжу і принесу.

Завернули риби до берега, лис стрибнув, а тоді каже:

— Які ж ви дурні! Ну хіба ж є хто на світі, щоб без серця ходив?

Зрозуміли риби, що лис їх перехитрив, та нічого не могли вже вдіяти.

Лисове серце
Українська народна казка Чернігівщини

Ходив лис берегом понад водою і як побачить яку маленьку рибку, котра підпливе до берега на сонці погрітися, мерщій хапав її й поїдав. Побачили це більші риби і стало їм ніяково, що до їх господарства втручається якась патлата мара. Попливли вони до свого короля по раду, що мають робити. Король вислухав їх і каже:

— Приведіть його сюди, на глибину Дністра. Тут ми затягнемо його у воду, розпоремо, виймемо серце, з їмо й будемо такі мудрі, як лис.

Пішли риби виконувати наказ короля. Підпливли дві риби до берега, зупинилися біля лиса й кажуть:

— Проше пана адвоката, чи не попливли б ви з нами? Чогось потребує вас наш король.

— Чому б ні? Як треба, то й треба.

Сів лис на риб:

— А ви не знаєте, чого вашому королеві треба од мене?

— А чому б ні, знаємо. Він казав, що треба ваше серце вийняти та з’їсти, то будемо такі мудрі, як ви.

— Е, коли так, то завертайте назад, бо я залишив серце вдома. Але я прибіжу і за хвилину принесу сюди.

Завернули риби назад, плигнув лис на берег та й каже:

— Які-бо ви дурні! Та хіба ж є хто такий, що ходив би без серця?

Риби зрозуміли, що лис їх обдурив, але вже пропало, бо що ж вони б йому тепер зробили?