Українські народні казки

Лютий пан

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись один пан, та такий лютий, що біда. На кого б він не подивився, у того біда трапляється. Всі боялися його, як чорта. Казали, що чаклун він. Та була у нього донечка, така чуйна, така гарна. Покохала вона простого хлопця з села. Дізнався про це її батько та так розлютився.

— Не можна тобі з простим парубком зустрічатися, не можна красу свою йому дарувати, інша доля у тебе.

Засумувала панночка, пішла до річки, де жив її любий. Розповіла вона йому все. Парубок був такий закоханий, що готовий був все зробити, щоб ця дівчина лише з ним залишилася.

Прийшла дівчина додому та завела розмову до батька:

— Татоньку, кохаю я його більше за життя. Нічого мені не треба, лише благословення твоє.

Захрипів пан.

— Любиш більш за життя? На все згодна? Тоді слухай. Сила у мене є чарівна, потрібно її спадкоємцю передати. Твій селянин мені не підходить. Якщо народиш мені онука, тоді силу свою йому передам, якщо ні, бути вам птахами навіки.

Минув деякий час. Побралися молодята. Згодом панночка народила дівчинку від коханого.

Як дізнався про це пан, в той же час здійснив свою обіцянку. А на наступний день люди побачили на річці двох качок і маленьке каченя. А злого пана ніхто більше не бачив у селі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

256 (7401). Лютий пан. СУС —, новотвір. Записав Варнавський Дмитро 2009 року. Варнавський Василь Єгорович. Дніпропетровська область, Межівський район, Добра Надія