Українські народні казки

Лікар з ласки куми Смерті

Українська народна казка Буковини

Був бідний чоловік. Народилася в него дитинка, і ніхто не хотів до него йти в куми, бо він бідний. Сходив він усе село — ніхто не хоче йти. Та й іде він додому. Здибає його якась бабка та й питає:

— Де ти ходив, чоловіче?

— Та ходив кумів шукати. Народилася в нас дитинка, і ніхто не хоче за кумів істи. Так і йду додому.

— Я піду до тебе за куму, — каже баба. — І зроблю з тебе багача. Покладу тебе дохтором.

— Як же я буду дохтором, як нічого не знаю?

— Будеш знати. Я — Смерть. Як де хто буде слабий, то я коло него буду. Ти прийдеш туди і мене побачиш. Ніхто мене не буде бачити, тілко ти. Як я буду в головах, то кажи: «Слабому нема ліку — він має вмерти». А як я буду сидіти в ногах, то кажи, що за три години буде той чоловік здоровий. Бери якогось бур’яну та водички, щось там роби з ним, і він буде здоровий. Будуть тобі платити — станеш багатий.

І пішла та баба до него в куми.

Приїхав до него пан, а в него хата така старенька. Питає пан:

— Де такий і такий дохтор? Люди кажуть:

— У тій маленькій хатині.

Прийшов пан, став і питає дітей на подвір’ї:

— Ваш тато дохтор?

— Та дохтор. Він лікує людей.

— Ану виклич тата надвір.

Викликали його діти. Виходи він надвір. Голова в пір’ї, дрантивий такий. А пан питає:

— Що, ви лікарем робите?

— Так, я лікар.

— В мене дочка три роки слаба. Ви можете вилікувати її?

— Піду подивлюся. Як можна вилікувати, то вилікую.

— То сідайте в бричку та й поїдем.

Сів той з паном та й поїхав. Приїхав туди, подивився — кума Смерть у ногах сидить. Каже він панови:

— Я вилікую вашу дочку.

Набрав якогось бур’яну, колотить, умиває її. І за три години закликає пана й паню та й каже:

— Ану йдіть подивіться.

А дівчина вже стоїть перед дзеркалом і причісується. Пан і паня дуже зраділи, заплатили йому добре, і пішов він додому.

Так лікував, лікував і зробився таким багачем, що більшого за него не було. І приходи час умирати йому самому. Приходи Смерть та й каже:

— Куме, ваша свічка догорає, пора вже вам умирати. А він їй:

— Кумо, а не можна ту свічку підсукати, щоб була довша та й горіла далі?

— Це я не маю права робити, — сказала кума.

Поки та свічка догорала, він узяв та й зробив собі таку коляску на однім колесі. Так зробив, що як кума прийде його забирати, то щоби та коляска оберталася і Смерть усе в ногах у него була. А кума прийшла та й каже:

— Куме, ти крути — не крути, а все одно треба вмерти. Раз — і забрала з него душу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
11 серпня 1985 року
Оповідач: Данилов Олекса Степанович (1915 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.