Українські народні казки

Лісний Колобок — Колючий Бочок

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід з бабою, ті, від яких колобок утік. Пішли вони в ліс. Дід говорить бабі:

— Глянь, бабо, який колобок під кущиком лежить!

А дід ще й погано бачив та й в баби очі сльозилися. Нахилилася вона, щоб піднять колобка, а натрапила на щось колюче.

— Ой! — голосно закричала баба.

Колобок скочив на коротенькі ніжки і покотився по стежці. Котиться, котиться, а назустріч йому вовк.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, старий вовче, я тобі пісеньку заспіваю.

Я лісний колобок — Колючий Бочок!
По коморі метений,
На сметані замішаний.
Я під кущиком ріс,
Весь колючками обріс.
Я на дотик неприємний,
Мене голими руками не візьмеш!
Я від діда утік,
Я від баби утік,
Від тебе, вовче, тим паче, утечу!

Вовк розсердився та хвать його лапою, а колючки так і повпивалися. Вовку боляче, а колобок підскочив і покотився по стежці. Тільки вовк його і бачив.

Котиться, котиться, а назустріч йому ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Де тобі, косолапому, мене з’їсти?

Я Лісний Колобок — Колючий бочок!
По коморі метений,
На сметані замішаний.
Я під кущиком ріс,
Весь колючками обріс.
Я на дотик неприємний
Мене голими руками не візьмеш!
Я від діда утік,
Я від баби утік,
Я від вовка утік,
А від тебе, ведмедю, тим паче утечу!

Ведмідь розгнівався і хотів його ротом вхопить, але губи поколов та й більше не чіпав його.

А колобок покотився далі. Тільки ведмідь його і бачив. Котиться колобок далі, а назустріч йому лисичка.

— Колобок, Колобок, куди котишся?

— Кочуся стежкою.

— Заспівай мені пісеньку.

Колобок і заспівав:

Я Лісний Колобок — Колючий бочок!
По коморі метений,
На сметані замішаний.
Я під кущиком ріс,
Весь колючками обріс.
Я на дотик неприємний
Мене голими руками не візьмеш!
Я від діда утік,
Я від баби утік,
Я від вовка утік,
Я від ведмедя утік,
Від тебе, лисичко, тим паче, утечу!

І покотився по стежці. А лисичка його кігтиками штовх і в канаву. Колобок плюх та й у воду. Миттю розгорнувся, запрацював лапками і поплив. Всі, хто поряд були, зрозуміли, що це не колобок, а справжній лісовий їжачок.

Ось як зумів їжачок одурити звірів.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

118 (4720). Лісний Колобок Колючий Бочок. СУС порівн. 2025. Записала Дворецька Ірина 2008 року.
Оповідач: Чуприна Христина Несторівна (1939 року народження), Калиновий Міст, Пирятинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також