☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Лісовик-помічник
Українська народна казка Кіровоградщини

Одного разу змолов бідний чоловік трохи пшениці, висипав у полу та й поніс лісовою стежкою додому. Дорогою зустрівся йому лісовик, який вирішив зі селянина посміятися, так дмухнув, що все борошно розвіялося.

Повернувся жартівник у лісові хащі та й хвалиться найстаршому лісовику:

— Я насміявся з одного бідняка: так дмухнув, що все його борошно з поли розвіяв.

А той, насупившись, каже:

— Якщо ти поглузував із бідного, то повертайся до селянина і попрацюй у нього цілий рік. Це буде тобі доброю наукою на майбутнє.

Мусив лісовик робити, що наказали. Перекинувся на дужого парубка і вже незабаром стукав у двері вбогої хати.

— Я шукаю якусь роботу. Можливо, у вас щось знайдеться? — питає в господаря.

А чоловік і відповідає:

— Ой, парубче, в мене нема чого і самому робити, та й харчів залишилось обмаль.

— Якось буде, — запевнив юнак. — Не переймайтеся!

Так і оселився лісовик-робітник у хатинці бідняка. Наступного ранку новий помічник каже господарю:

— Вирушайте до свого пана та попросіть доброї землі.

Селянин так і зробив. Тоді парубок узявся ниву зорати та пшеницею засіяти. І такий урожай згодом уродив, що всі в селі дивувалися.

Чоловік не міг нахвалитися старанним і працелюбним робітником. Коли все було зроблено, пан поцікавився:

— Як ділитимемо врожай?

Господар відповів:

— Дайте мені стільки зерна, скільки мій коник повезе.

Худоба ж у селянина була такою слабенькою, що ледве на ногах трималася.

— Гаразд, — погодився пан, сподіваючись, що коник і одного мішка не потягне.

Поїхав парубок до багатія на тік, наклав на віз майже все зерно, яке було, та й рушив додому. Пан же від злості аж почервонів, мало не луснув, адже ніяк не міг второпати, яким чином худий коник потягнув величезний віз.

Розбагатів тоді селянин, купив простору нову хату, землю та гарних коней. Так минув рік, настав час розрахуватися з робітником.

Селянин і питає:

— Що ж тобі дати за добру роботу? Проси, чого хочеш!

А парубок відповідає:

— Дякую, мені нічого не треба. Скажи, чи не тримаєш ти зла на того, хто тобі колись роздмухав борошно?

Глянув господар пильно у вічі юнакові, поміркував декілька хвилин і, певно, щось здогадавшись, відповів:

— Як можна сердитись, адже жартівник допоміг мені вибратися з бідності і стати заможним чоловіком.

Зрадів парубок, попрощався і подався в лісові хащі.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

88 (7968). Лісовик-помічник. СУС 810А. Записала Григоровська Н. П. 2010 року. Борідченко Марія Олексіївна (1954). Кіровоградська область, Знам’янський район, Суботці