Літо і зима
Українська народна казка Чернігівщини

Жили були собі дівчата — Літо і Зима. От на Стрітення і стрілись вони. Одна дівчина — Зима, в теплому одягові, закутана в багато хусток, несе в руках глечик льоду. А Літо — дівчина в самій сорочці, заквітчана, прибрана зеленню, несе квітку в руках. От вони зустрічаються і починають сперечатися:

— Чого ти ідеш уже з тих країв? Ти уже все там поїла? Всі засіки спорожнила, що я надбала?

— На те ти літо, щоб усе готувати, а я зима на те, щоб їсти.

— Я краща від тебе, бо в мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах.

— В тебе люди також ховаються від спеки.

— Моє сонце всіх обігріває, дає людям урожай, а в тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.

— В мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.

От і спитали вони простого чоловіка, щоб розсудив їх. А той, подумав, і сказав, що вони обидві гарні й багаті: на хліб, сонце, воду й сніг. З того часу й стрічаються вони й хваляться одне перед другою.