Меду

Українська народна казка Чернігівщини

Колись давно прийшов у село циган з циганчам. Попросилися до діда з бабою переночувати. Думали, гадали дід з бабою, чи впускати їх у хату. Та жаль стало старим малого циганчати, впустили на ніч до хати. А дід пасіку мав, то й медком гарно пригостили та медяники на стіл подали. Трохи медку малому дав, а решту заховав та й каже тихенько:

— Я тобі цілий глек дам, коли з батьком ітимеш з хати. Тільки ти закричи: «Меду-у-у! Меду-у-у!».

Швидко заснув дід з бабою, а циган таке-сяке повкидав в сумку. Малого на руки взяв, а той, як закричить:

— Меду-у-у! Меду-у-у!

Дід з бабою прокинулися, а циган швиденько торбу заховав під піч та й співає:

— Медку, медку напився!

На медку і дверей не знайду…

Дід швидко двері відчинив, цигана випровадив, а малому віддав глек з медом. Так завдяки своїй кмітливості і щедрості дід врятував своє добро.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

130 (4246). «Меду!». СУС —. Записав школяр Пастух Ю. С. 2008 року. Заєць Марія Савківна (1939). Чернігівська область, Козелецький район, Лемеші