Українські народні казки

Милостиня

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В одному селі жила заможна жінка. Вона завжди щедро подавала милостиню грошима. Якось їй приснився такий сон: за великим столом сидять померлі родичі, знайомі, односельці. Перед кожним з них стоять різні страви, лише перед її батьками стоїть миска з грошима. Вона звернулася до них:

— Чому ж ви не маєте чого їсти?

Батьки відповіли так:

— Яку милостиню ти подавала за нас, те ми і маємо тут.

Жінка прокинулася вся в сльозах. До ранку наварила всього і напекла. Тільки-но розвиднілося, рознесла все приготовлене по сусідах. І дуже щиро просила пом’янути її батьків.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

214 (5453). Милостиня. СУС —. Записано 2008 року. Кушнір Леся Петрівна (1941). Черкаська область, Шполянський район, Матусів